Підсумки сезону. Ворскла. Стратегія не потонути

Виліт від "Локомотіви" став шоком. Власне, "Ворскла" Василя Сачка ніколи не славилася стальним характером та досконалим вмінням брати свого, проте настільки безвольної поразка від скромного хорватського колективу не очікували навіть песимісти. І це тоді, коли ще не загоїлись рани після "Жиліни". Тоді були досить скептичні почуття – у цієї "Ворскли" перспектив небагато.

Першу частину сезону "Ворскла", дійсно, провела блідо, а в міжсезоння посилилися організаційні проблеми. Доносилися звістки про фінансові негаразди, які підсилювалися фактами відходу з команди провідних футболістів. "Ворскла" оновилася наполовину, тому після зимової перерви постала в трохи яскравішому образі. Проте цього не вистачило для повного відродження – полтавці програли боротьбу за місце в першій шістці. Довелося виступати у втішному турнірі, на який у гравців, за словами Василя Сачка, мотивації віднаходилось небагато.

Однак в групі аутсайдерів "Ворскла" не осоромилася. Команда закономірно здобула втішний кубок, завершивши чемпіонат серією з шести безпрограшних матчів, в яких був пропущений лише один гол. Мотивація таки знайшлася, майстерності вистачило також. Хтозна, як зіграла би команда на місці, наприклад, "Чорноморця", але варто відштовхуватися від того, що є насправді. Тим більше, що шанс проявити себе буде в наступному сезоні. В такому чемпіонаті "Ворскла" повинна боротися мінімум за п'яте місце. Якщо їй це, звісно ж, потрібно.

Взимку "Ворскла" не властиво для себе розгорнула широку трансферну кампанію. Проте активності були зумовлені обставинами. Полтавці втратили пів складу, тому компенсувати втрати мусили. Пішли воротарі Непогодов, Богуш і Ткаченко, а прийшов Богдан Сарнавський, який і створював конкуренцію Шусту. В захисті "Ворскла" втратила Пилявського, Сімініна і Дитятьєва, зате запросила Олександра Чижова. Голодюк, Бартуловіч і Турсунов залишили після себе пробіли в півзахисті, на що "Ворскла" відповіла орендою у київського "Динамо" Сергія М'якушка. Успіхом стало укладання угоди з В'ячеславом Шарпаром, який підписав контракт терміном на один рік.

Нарешті, втрати нападників Коломойця і Кобахідзе клуб компенсував запрошенням молодих Удода та Кунєва. Проте грали вони за молодіжну команду. Для основи ж "Ворскла" зберегла орендованого від "Динамо" Хльобаса, а також надала шанс орендованому у "Шахтаря" Загорулькові.

Взагалі, в основному складі полтавців побільшало футболістів зі структури клубу. Ардін Даллку міцно прописався в центрі захисту, Володимир Одарюк став майже незамінним у півзахисті, а іноді закривав позицію центрального нападника, Тарас Саків та Дмитро Кравченко розбавляли півзахист, знімаючи навантаження з більш досвідчених футболістів.

Втративши багатьох людей, "Ворскла" знайшла вихід з ситуації, продемонструвавши, що незамінних дійсно не буває.

"Ворскла" важко входила у сезон. Поразка від "Локомотіви" – то не єдина невдача стартового відтинку. Якщо не враховувати звитяги над "Чорноморцем" в першому турі, то перемагати полтавці розпочали аж з серпня місяця. Проте стабільності не вистачало, що виливалося у помітні коливання команди. В цілому ж, "Ворсклі" знадобилося досить багато часу для розкачки.

Чимало поразок "Ворскла" зазнала, пропускаючи голи на завершальних відрізках поєдинку. Так було в матчах з "Зорею" (хоча після пізно пропущеного голу від луганців "Ворсклі" вдалося забити свій гол, який, втім не врятував від поразки), "Олімпіком", "Зіркою", "Дніпром" і "Шахтарем". Апогеєм же стала поразка від "Олімпіка", яка не дозволила "Ворсклі" пробитися до першої шістки: на 60-й хвилині полтавці вели в рахунку 2:0, але протягом півгодини пропустили тричі і залишилися з носом.

Щоправда, є й інші приклади. В матчах проти "Олександрії" та "Динамо" вдавалося підвищити швидкість по ходу матчу і відігратися з 0:2. Особливо яскравою є нічия з "Олександрією", коли свої два голи "Ворскла" провела на компенсованих до другого тайму хвилинах.

Наприкінці сезону "Ворскла" не була вичавленою, за рахунок чого і вдалося здобути втішний кубок. Шість заключних матчів полтавці провели на хорошому рівні, пропустивши в них лише один гол. Хоча варто відзначити загальний низький рівень боротьби. Бо, наприклад, в переможних матчах з "Волинню", "Карпатами", "Дніпром" суперники не пропонували "Ворсклі" швидкого темпу.

Василь Сачко не наступав на горло власної пісні, концентруючи в центрі поля двох класичних хвилерізів, котрі повинні були заважати суперникові розвивати свої атаки. Зазвичай в опорній зоні грав Андрій Ткачук, а поруч з ним з'являлися то Кравченко, то Саків, то Чеснаков. Акцент робився на фланги і швидкий вихід ними в атаку. Ставка робилася на швидкість, котру забезпечували Ребенок / М'якушко і Одарюк. Останній виконував ширший об'єм роботи, зміщаючись до центру, а Ребенок іноді виступав в ролі лівого захисника, стараючись забігати до зони лівого інсайда.

В другій частині сезону "Ворскла" мало забивала (проте ще менше пропускала). Після розподілу на шістки – лише вісім голів. Два з них були забиті після тонких передач М'якушка з флангу до центральної зони, один – з пенальті, один – після прострілу майже від лінії воріт, один – після глибокої передачі і скидки на дальню стійку, один – шикарним дальнім ударом після зміщення до центру, один – після індивідуального забігу від центру поля, а ще один – ударом з радіусу штрафного майданчика.

Важливу роль для команди виконував Шарпар. Його дії в центрі поля, - вище від опорної зони, - зароджували креатив, завдяки якому команда урізноманітнювала гру – атакувала не лише флангами. В'ячеслав відзначився п'ятьма голами, ставши одним з найліпших футболістів "Ворскли" в другій частині сезону.

Варто сказати, що варіював Василь Сачко персонами на флангах захисту. Сапай, Пердута, Ребенок і навіть Скляр виконували функції крайніх оборонців. При цьому, будь-який з цих гравців міг зіграти і в півзахисті.

Богдан Шуст гостро конкурував з Непогодовим, а після відходу останнього став безальтернативно основним. І не похитнула довіри тренера навіть прикра помилка Богдана в матчі проти "Зірки". Після відходу Сімініна більше часу почав отримувати Сапай, зліва чергувалися Пердута та Ребенок, проте Ігор, в силу свого універсалізму, спокійно закривав і правий фланг оборони, а іноді з'являвся і в півзахисті. Після приходу до команди Шарпара глибше опустився Андрій Ткачук, а в парі з ним виступали то Чеснаков, то Кравченко. Іноді виходив молодий Саків. Одарюк прописався в основі після зимових втрат "Ворскли", М'якушко зіграв чотирнадцять матчів, з яких в основі – десять. Хоча в останніх поєдинках Сергій втратив місце в основі. Дмитро Хльобас рідко опинявся поза складом, але деколи, - особливо в першій частині сезону, - діяв з акцентом на фланг.

"Ворсклі" не вистачало такого футболіста як Шарпар. В'ячеслав своїм вмінням читати гру, швидкістю прийняття рішень, реакцією значно посилив центральний плацдарм команди. П'ять голів у тринадцяти матчах – дуже гідний показник для новачка, хоча справа навіть не в цьому. Справа в тому, що Шарпар зв'язав гру "Ворскли", додав їй різноманіття. Голи – це лише верхівка айсберга.

Показовим може бути останній матч "Ворскли" проти "Карпат", коли гра в цілому не йшла у обох команд. Саме В'ячеслав став світлою плямою на полі, забивши класний гол і створивши для себе та партнерів ще кілька моментів. Проблема Шарпара – то, мабуть, недостатня швидкість, хоча його гол "Дніпру" в матчі передостаннього туру після прискорення від центрального кола завуальовує цей недолік.

На Євгена Зарічнюка після приходу до "Ворскли" влітку 2016-го року навряд чи покладали надій як на залізного гравця основного складу. Проте на розширення варіантів ротації Василь Сачко розраховував.

Однак півзахисник, який до того виступав в чемпіонаті Молдови, до складу "Ворскли" взагалі не вписався – навіть до розширеної обойми для ротації, навіть після зниження конкуренції, яке відбулося взимку. Зарічнюк провів дванадцять матчів за сезон, з яких в основі – чотири (в тому числі, один у Лізі Європи). Решту сезону Зарічнюк просидів на лаві для запасних, хоча навіть туди потрапляв не завжди.

27.08.2016. 6-й тур. "Динамо" – "Ворскла" 0:2

"Ворскла" в сезоні, що минув, двічі відібрала очки від "Динамо". Спочатку була перемога 2:0 у Києві, а потім болісна для киян нічия у Полтаві 2:2, коли команда Василя Сачка відігралася після двох ранніх пропущених голів.

В останніх сімох матчах проти "Динамо" до того "Ворскла" здобула лише одну нічию, тому чотири очки з шести можливих – прогрес для Василя Сачка. А матч у Києві хоч і не став еталонним з точки зору гри полтавців ("Динамо" мало моменти і поступилося, великою мірою, через власні помилки), зате показав, що команда може боротися з грандами. Втім, важливіше для "Ворскли" навчитися брати своїх очок.

Можливо, й на краще, що "Ворскла" цього року не зіграє на міжнародній арені. Команда пережила своєрідний процес перезавантаження, до складу підпускається молодь, а керівництво клубу врегульовує організаційні моменти. Тепер не до Ліги Європи.

З іншого боку, ось вже кілька років не спостерігається руху вперед у Василя Сачка. Немає прориву "Ворскли", немає гучних продаж своїх гравців, немає стабільності у результатах. Команда грає в рідному місті, але збирає на трибунах менше вболівальників, аніж команди-переселенці. Прогресом це назвати не можна.

Але керівництво все задовольняє. Василь Сачко – дуже зручний тренер для власників та інвесторів клубу, адже готовий миритися з будь-якою ситуацією, не сміючи заявляти про свої претензії. Звісно, все це вписується у стратегію "втриматися на плаву", але хотілося б більшого. Тим паче, що основа у Полтави була. І зараз є.

Фото - UA-Футбол