Сталь - Шахтар 1:2. Ефект критичної ситуації

Егіше Мелікян свою справу знає. Так, "Сталь" сьогодні поступилася, але крові від фаворита випила чимало. І довела, що дві перемоги в двох попередніх турах не були випадковістю. Кам'янці не стали підбирати під "Шахтар" особливої тактики. Навпаки, команда вийшла в доволі атакувальному складі – брати Малак'яни, Кузик, Мисик, Щебетун. Зміною в порівнянні з матчем проти "Чорноморця" стала лише поява Якиміва замість Месхі. Андрій повинен був в глибині поля працювати на руйнування.

Говорити про недооцінку з боку "Шахтаря" недоречно. "Гірників" повинні були насторожити результати суперника на стартовому відрізкові. Хоча гол, пропущений донеччанами, свідчить саме про непрофесійне ставлення до справи – якось по-дитячому не порозумілися П'ятов та Срна. Ось і стала передача Гора Малак'яна з глибини поля на Ореста Кузика результативною.

Півень клюнув. "Шахтар" додав обертів, але від своєї звичної тактики "плетіння мережева" не відступався. Не дуже така гра проти компактної "Сталі" була ефективною. Затремтіли кам'янці лише під час перших кількох хвилин після свого голу – наче й самі не повірили в те, що отримали перевагу. Але і Фред, і Феррейра вибачили суперника, пробивши з вигідних позицій вище воріт.

Коли ж "Сталь" заспокоїлася і знову перекрила вільні зони, "Шахтарю" доводилося несолодко. Після розіграшу кутового був удар Бернарда, але занадто простий для Пенькова. А пізніше Феррейра зіграв безладно, пробивши з кількох метрів, - після відскоку м'яча від Гора Малак'яна, - прямо у воротаря.

Наприкінці тайму "Сталь" вибігла в контратаку, показавши, що просто захищати результат не буде. Егіше Мелікян, до речі, прибрав з поля Щебетуна, який нічим себе не проявляв, але це не допомогло "Сталі" дотерпіти. Перед перервою "Шахтар" розіграв технічну комбінацію. Тайсон підключив до атаки Ісмаїлі, той зробив різкий рух з м'ячем у штрафній зоні, а потім віддав Тайсонові під удар приблизно на шістнадцятиметрову позначку. Тайсон пробив влучно.

В другому таймі проявлявся намір "Сталі" не притискатися до власних воріт. А ще – збивати темп в'язкою боротьбою в центрі поля. Якиміву не вдалося повторити свій трюк, виконаний у матчі проти "Зорі". Удар зі штрафного вийшов точним, але слабким і прямолінійним. Але головне для Мелікяна, що його план щодо захисту власних воріт працював – не дати суперникові простору, а також не закриватися на своїй половині поля.

Паулу Фонсека не те, щоб запанікував, але розгубився – точно. Інакше як пояснити заміну Ракицького на Коваленка? Тренера не задовольняв рівень гри "Шахтаря" у атаці. Дійсно, час спливав, а моментів для взяття воріт у другому таймі у "гірників" не було.

А якби у "Сталі" в районі 70-ї хвилини Кузик нормально обробив м'яча у вільній зоні? "Сталь" грала спокійно, виважено – і в цьому головна заслуга кам'янців. Щоправда, ближче до завершення матчу рівень неприступності команди трохи понизився. Феррейра завдавав двох чи трьох ударів, але вправності аргентинцеві не вистачало. Тієї вправності, яка була в матчах за Суперкубок і проти "Ворскли". З іншого боку, кам'янці постійно вигравали боротьбу і змушували суперника фолити. На завершальних хвилинах "Шахтар" нахапався жовтих карточок, наче собака – бліх (а ще раніше була відмашка Тайсона; відмашка на червону карточку). Це було своєрідне свідчення безпорадності "гірників".

Арбітр додав чотири хвилини, на що Егіше Мелікян лише іронічно посміхнувся. Власне, ця посмішка не сходила з губ спеціаліст аж до фінального свистка – протягом не чотирьох, а восьми-дев'яти хвилин. Так, переграли команди більше, аніж додав рефері (бо Фонсека все ніяк не вгомониться з суперечками. Наче ж і не Луческу, але…). І "Шахтар" за цей час встиг забити зусиллями Срни (довга передача), Феррейри (скидка) і Бланко Лещука (завершальний удар).

"Сталь" не заслуговувала поразки. Наприкінці матчу емоції і футбольний лад виплеснулись з берегів. І "Шахтар" переможний гол провів під акомпанемент грубощів, суперечок, емоцій і без відчуття часу.