Десять матчів Олександра Хацкевича. Таке різне Динамо

Матч проти "Сталі" став для Олександра Хацкевича десятим на посаді головного тренера "Динамо". За цей короткий часовий відрізок спеціаліст встиг вселити в серця київських вболівальників надію, а потім болісно її розбив. Десять матчів – наче американські гірки, на яких "Динамо" то злітає, то різко скочується донизу.

Початок був плачевним і песимістичним. Поразка від "Шахтаря" в Суперкубку України навіяла думки про те, що команду знову очолила комфортна для Суркіса людина: близька за ментальністю, невимоглива щодо умов праці, з великим динамівським серцем. Але без належної тренерської підготовки. Аж надто легко "Шахтар" тоді переграв "Динамо", застосовуючи не лише хитрі тактичні ходи, але й грубу "футбольну силу". Тоді здавалося, що ці команди банально перебувають у різних вагових категоріях.

Далі була вельми важка гра з "Чорноморцем", в якій "Динамо" могло втратити два очки, якби арбітр Юрій Грисьо прислухався до цілком слушної підказки асистента щодо пенальті у ворота Максима Коваля. Але не прислухався. "Динамо" Хацкевича перемогло, наразившись на гнів не лише поціновувачів якісної гри, але й бійців за справедливість та чистоту у футболі. Кияни потребували якоїсь живиці, чогось такого, що б сколихнуло команду.

Ліками став матч проти "Шахтаря" уже в рамках чемпіонату України. Від "Динамо", яке програвало "гірникам" у Суперкубку, не залишилося й сліду. Потужна гра ознаменувалася збалансованою працею командного механізму, а різницю вдалося забезпечити завдяки індивідуальній майстерності виконавців (в матчі проти "Шахтаря": коли таке було?). Хацкевич різко змінився в очах вболівальників "Динамо". Після цього поєдинку про нього говорили ще у стриманих тонах, а ось домашня перемога над "Янг Бойз" зняла всі обмеження: дифірамби полилися рікою. "Динамо" почали порівнювати зі славним "Динамо" Валерія Лобановського.

Й справді, тоді кияни вразили грою – широка, технічна, легка, видовищна. Цією грою можна було любуватися. Олександр Хацкевич вкотре змінив тактичну схему, зігравши подібно до 4-4-1-1 (в той час, як раніше були 4-4-2 та 4-2-3-1). А головне – він достукався до футболістів, розкривши їх по-новому. Засяяв Денис Гармаш, клас нападника проявлявся у Дьємерсі Мбокані, відродився Дерліс Гонсалес, впевненості набули центральні півзахисники. Що говорити, якщо навіть Микита Корзун мав момент для взяття воріт з позиції майже "один в один".

То було дійсно гарне "Динамо". Але тоді для Хацкевича розпочався найважчий період. Тоді тренер мусив варіювати складом, не дозволяючи команді "перенасититися" матчами як з фізичної, так і з психологічної точок зору. Але Хацкевич не відчув моменту. На вельми простий матч чемпіонату проти "Карпат" він виставив більшість зі своїх лідерів – Ярмоленка, Мбокані, Хачеріді, Віду. Команда знову сяяла, але наситилася грою вдосталь. Тому виїзний матч проти "Янг Бойз" проходив без емоцій. Тому Хацкевич програв його і як тренер-тактик, і як тренер-мотиватор.

"Динамо" зіграло жахливо – без чіткого плану на гру, а головне – без видимого бажання боротися за результат. Тут уже тренерові пригадали все: і його легковажне ставлення до застережень щодо штучного газону, і боязнь застосувати широку ротацію, і слабкі та несвоєчасні заміни безпосередньо під час поєдинку. Команда разом з Хацкевичем опинилася в психологічній ямі, що не дозволило, очевидно, реалізувати себе й у матчі проти "Ворскли". Низка моментів, - відвертих, стовідсоткових, кричущих, - але відсутність забитих м'ячів. Щось явно пішло не так.

Про період злету говорити не можна й досі, хоча минули три поєдинки, в яких "Динамо" здобуло дві перемоги і один раз зіграло унічию. Матчі з "Зіркою" та "Сталлю" були непоказовими і не виразними (хоч і переможними), матч проти "Марітіму" лише підкинув хмизу до багаття невдоволення. Один гідний момент проти команди рівня українського середняка. Динамівці знову заговорили про поле, про погоду, про фактори ззовні, наражаючи себе на іронічні посмішки тих, хто ще недавно вірив у команду і очікував нових звершень.

Олександр Хацкевич продовжує пошуки. Морозюк на лівому фланзі захисту, Кадар – у центральній зоні, а Ярмоленко – на позиції центрального нападника. Так "Динамо" грало проти "Зірки". Піваріч, Гусєв, Кравець і Бесєдін в основному складі – це вже проти "Сталі". Поразка від "Янг Бойз" стала стресовою і потягнула за собою організаційні висновки з боку тренерського штабу. Проте наскільки ефективними є і будуть ці висновки – досі загадка.

"Динамо" набуло невластивої для гранда риси – нестабільності. Тепер це команда, від якої можна чекати впадань у крайнощі. Команда, яка протягом одного тижня може феєрити на полі, або ж поневірятися. І хто скаже, де тут правда? Де справжнє "Динамо"?

Фото - UA-Футбол