Волошинович: У Рівному було фантастично. Біжиш, а трибуни підіймаються разом з тобою

Після успішного матчу з "Динамо" хавбек "Вереса" Ростислав Волошинович поділився з UA-Футболом своїми враженнями від адаптації в Прем’єр-лізі, розповів про єврокубкові амбіції рівненців і перші враження від протистоянь зі старожилами УПЛ.

- Якщо абстрагуватися, то в те, що зараз відбувається, навіть складно повірити, - каже Ростислав. – Ще в 2014 році я грав у чемпіонаті Івано-Франківської області, а нині граю в основі команди елітного дивізіону проти київського "Динамо". І головне – ми ще й не програли. Дякую Богу, що мені випав такий шанс, що все складається так добре. Емоції від матчу в Києві залишилися найпозитивніші. "Динамо" - моя улюблена команда, завжди за неї вболіваю в чемпіонській гонці. Зважаючи на те, виходив на цей матч з подвійною мотивацією.

- Певна нервозність у ваших діях відчувалася.

- Так, нервував. Але до першого дотику до м’яча. Але в ході гри зрозумів, що нічого страшного немає, зі всіма командами можна грати. Радію, що ми зіграли внічию. Думаю, для "Вереса" цей результат можна порівняти з перемогою. В Києві "Динамо" втрачає очки вкрай рідко.

- "Верес" провів матч проти віце-чемпіонів доволі сміливо, навіть нагоди забити мав.

- Тренер Юрій Вірт говорив нам перед грою, що моменти матимемо обов’язково. Звісно, ми більше грали від оборони, намагалися затримати суперників у центрі поля. Коли виникали дірки позаду, ми вибігали в контратаки.

- У другому таймі був епізод, коли чи то м’яч знайшов вашу руку в межах карного майданчика, чи то ви зіграли рукою. Кияни вважають, що то був пенальті.

- Якщо за такі моменти призначати пенальті, то в кожному поєдинку можна пробивати по п’ять шість одинадцятиметрових.

- Загалом у матчі з "Динамо" виглядав помітно солідніше, ніж у програній в сьомому турі зустрічі проти "Шахтаря".

- То закономірно. Ми набираємося впевненості в своїх силах. І зігруємося. Бо ж у міжсезоння "Верес" серйозно оновився, у порівнянні з першою лігою в основному складі у нас діє не більше трьох-чотирьох футболістів. Інші – новачки. Так, новачки класні, але їм теж потрібен час на адаптацію. Ми прилаштовувалися один до одного, придивлялися, хто чим дихає. Зараз потихеньку набираємо обертів. Фізично ми готові прекрасно, гарно вибігаємо в контратаки.

Перших три матчі завершили нічиїми, бо хвилювалися, грали надто обережно, від оборони, боялися пропустити. Зосереджувалися найперше на тому, щоб був нуль ззаду. Заспокоювали себе тим, що одне очко теж у таблиці якось відображається. Думаю, то теж була правильна стратегія. Бо тричі не програли, а потім повірили в свої сили і почали перемагати. Ми важко працюємо на тренуваннях. За те нам Бог допомагає під час матчів.

- Існує стереотип, що після вдалих матчів проти "Динамо" чи "Шахтаря" у команд наступного тижня настає спад. Немає побоювання, що трапиться це й із "Вересом"?

- Ні. У неділю тренери дали нам перепочинок. Розуміємо, що в наступному турі грати зі "Сталлю". У кам’яців молода, але дуже амбіційна команда. Вони хочуть чогось добитися у Прем’єр-лізі. Думаю, тими хлопцями керують такі ж відчуття, як і мною чи тими нашими гравцями, які ще вчора виступали у першій чи другій лізі. Певен, проти "Сталі" нам буде дуже важко. Результат зустрічі з "Динамо" забули, покинувши роздягальню стадіону імені Валерія Лобановського. З цього моменту почали налаштовуватися на зустріч наступного туру. Переконаний, що ейфорія нас не охопить. Кожна гра – нова історія.

- Є розуміння, що в такому чемпіонаті рівненцям реально поборотися навіть за місце у зоні єврокубків?

- Так. Бо є "Динамо" та "Шахтар", можу виділити ще "Зорю". Всі інші суперники приблизно одного рівня. Треба працювати, а наприкінці сезону подивимося. Наразі ми намагаємося не зазирати дуже далеко, а намагаємося брати по три очки в кожному наступному поєдинку.

- У Прем’єр-лізі ви виступаєте трохи більше двох місяців. Хтось із гравців, яким довелося протистояти, вразив?

- Багато хто. Взяти Євгена Хачеріді. Вийшов такий височенний, зважений. Досі спостерігав за ним лише по телевізору чи з трибуни стадіону, а тут проти нього граю. Та не тільки за Євгена мова. Завжди вірив, що колись заграю там, де люди, якими захоплювався. Йшов до цього дуже довго, наполегливо працював.

- На вашому тлі Хачеріді, Кадар, Мбокані виглядають могутніми атлетами.

- Так. Я це розумію. Бачу, що мені треба трохи підкачатися. Працюю в тренажерці. Проте то теж палиця в двох кінцях. Обросту м’язами – може втратитися швидкість. Треба шукати баланс. Думаю, за зиму треба додати два-три кілограмчики і навесні все буде зовсім інакше. Найголовніше, щоб не завадило якесь пошкодження. Раніше травми переслідували мене постійно. На щастя, зараз ситуація трохи змінилася.

- Ростиславе, коли ввімкнеться на повну "гармата Волошиновича", якої так боялися команди першої і другої ліг?

- (Посміхається) Ще щось залетить. По динамівських воротах пробивав тричі. Навіть за умови, що проти киян намагався діяти найперше акуратно, щоб не обрізатися. Роблю спроби постійно. Думаю, рано чи пізно пощастить.

- Домашні матчі команда проводить у Львові. Почуваєтеся на "Арені Львів" як удома?

- Якщо би ми грали у Рівному, то стадіон був би забитий у кожному матчі. З ностальгією згадую минулий сезон у першій лізі. Біжиш, а трибуни підіймаються разом з тобою. Думаю, з Рівного легко не вивезла очків жодна команда. Мрію, що з часом ми повернемося додому. Зрозуміло, у Львові нас теж підтримують, чимало людей приїздить з рівного. Але то трохи не те. Навіть враховуючи, що сам я з Івано-Франківська і моїм родичам добиратися до міста Лева зручніше. Родичі підтримують мене на «Арені Львів» у кожному матчі. Мабуть, у Рівне їм було б добиратися важче. Але попри те хочу грати в Рівному. Бо це місто заслуговує на команду Прем’єр-ліги. Таких добрих, щирих вболівальників як у Рівному, в Україні мало.