На зло старшому брату. Як менеджмент Зорі позбувся залежності від Шахтаря

У сьогоднішній час мабуть найважливішою складовою успішних виступів футбольної команди є гроші, які дозволяють підібрати необхідні кадри для досягнення результатів. Існують звичайно виключення (згадаймо хоча б чемпіонство "Лестера" у англійській Прем’єр-Лізі), але такі випадки трапляються вкрай рідко і одноразово.

З початком війни на сході України ситуація з фінансами у вітчизняному футболі різко змінилася. Національна валюта знецінилась, впала відвідуваність матчів, знизились рейтинги футбольних телетрансляцій, ряд команд, які представляють Донеччину та Луганщину, змушені були переїхати в інші регіони ( "Шахтар", "Олімпік", "Зоря"), решта, у яких не було такої можливості – припинили існування (алчевська "Сталь", свердловський "Шахтар", краматорський "Авангард" (який щоправда після звільнення Краматорська було відновлено) та донецький "Металург" (згодом злився із кам`янською "Сталлю").

Більш детально зупинимось на "Зорі". Як не дивно, найбільших успіхів за часів незалежності України луганчани досягли за межами рідного міста. Дебют у єврокубках, участь у груповому раунді Ліги Європи, вихід у фінал Кубка України, бронзові медалі чемпіонату України. Все це здобуто в "кочових" умовах, коли команда не може грати та тренуватись на власному стадіоні. Останнім місцем дислокації команди є Запоріжжя та "Славутич-Арена". До цього луганчани встигли пограти у Києві, Одесі та Львові.

Українські клуби, на відміну від європейських, не можуть розраховувати на значні фінансові ресурси від продажу прав на телетрансляції та клубної атрибутики, мало заробляють від продажу квитків. Вони мають можливість заробляти на успішних виступах у єврокубках та трансферах.

З призначенням Юрія Вернидуба на посаду головного тренера "Зоря" перестала бути борцем за виживання та почала показувати хороші результати. Спочатку ставка була зроблена на вихованців донецького "Шахтаря", які складали ледь не половину основи. Саме у "Зорі" розкрились та стали гравцями збірної України Максим Малишев, Олександр Караваєв, Руслан Малиновський, Едуард Соболь, Пилип Будківський. Їхны контракти на той момент належали донеччанам.

• Шахтар - Зоря. Історія чвари, або Отрута проти маніпуляцій

Однак після першої очної зустрічі сезону 2014-2015, коли "Зоря" із 5-ма орендованими у "Шахтаря" футболістами здолала "гірників" у Києві (єдиний гол у матчі забив Малишев, що належав до числа тих п'яти), керівництво донецької команди заборонило своїм орендованим футболістам виходити на поле проти "Шахтаря". У подальшому команда Ахметова включала у контракти футболістів суми, у разі виплати яких "Зоря" могла використовувати цих футболістів у кожному конкретному матчі. Ці суми були завеликі як для одного матчу, тому "Зоря" такий пункт контракту не активувала.

Після свого призначення Паулу Фонсека заявив, що орендовані футболісти, які належать "Шахтарю", не будуть виходити проти "гірників" на поле. Що цікаво, це правило також діє у матчах проти "молодшого брата" – "Маріуполя", якому важко набрати гравців у заявку на матч проти донеччан.

Керівництво "Зорі" зробило висновки, усвідомивши, що ставку треба робити на власних футболістів, оскільки грати чотири матчі (після зміни формату чемпіонату) проти "Шахтаря" без ключових виконавців не дуже вигідно. Плюс власних футболістів можна потім вигідно продати.

Останніми роками луганчани проводять досить якісну трансферну політику. "Зоря" підписує гравців вільними агентами, а потім продає за певну суму. Допомагає "засвітитись" футболістам участь у єврокубках.

Тоні Шуніч – один із перших, на кому луганська "Зоря" заробила. Придбали його за символічні 50 тисяч євро. Вартість продажу у "Кубань" сайт Transfermarkt не афішує, але як мінімум 1 мільйон євро луганчани повинні були отримати (саме стільки на час продажу була його ринкова вартість). Далі у його кар’єрі були "Штутгарт", "Палермо" та московське "Динамо".

Яннік Болі був придбаний у болгарського "Чорноморця" за 350 тисяч євро, а проданий в "Анжи" вже за 600 тисяч євро.

Немає відомостей і про суми трансферів за Андрія Пилявського. Влітку 2014-го року він перебрався із "Маккабі" з Хайфи у "Зорю", звідки взимку 2016-го року поповнив склад казанського "Рубіна".

Даніло "Зоря" придбала у швейцарського "Сьона" за 300 тисяч євро влітку 2013-го року. Потім була оренда в Кубань за ті ж 300 тисяч євро, а покинув бразилець "Зорю" вільним агентом.

Іван Петряк влітку 2016-го року перейшов у "Шахтар". Transfermarkt вартість цього переходу не називає, але відомо, що тоді донеччани отримали 50 % трансферних прав на Петряка. Інші 50 % "Зоря" згодом обміняла на Олександра Караваєва.

Рафаель Форстер приніс "Зорі" 1,2 мільйони євро. Луганчани хотіли продовжити співпрацю із захисником, але сам бразилець за півроку до завершення контракту підписав угоду із "Лудогорцем". Вернидуб більше не розраховував на Рафаеля, тому клуби домовились про трансфер одразу.

Денніс Бонавентура прийшов у команду вільним агентом, а був проданий у "Брюгге" за 1,3 мільйона євро.

Ну і останній трансфер відбувся на початку червня. Досить несподівано команду залишив кращий бомбардир минулого сезону – Юрі. Деталі трансферу не розкриті, але Рафаілов заявив, що луганчани задоволені сумою компенсації.

Вільними агентами "Зорю" залишили футболісти, за яких можна було отримати компенсацію. Такі гравці як Михайло Сіваков, Дмитро Хомченовський, Пауліньйо, Ігор Чайковський та Артем Сухоцький мали хорошу трансферну вартість, коли закінчувались їхні контракти з луганчанами. Коли хороший футболіст йде вільним агентом – це завжди недопрацювання менеджменту.

В останніх два роки "Зоря" була учасником групового етапу Ліги Європи. У сезоні 2017/2018 за участь у груповому етапі Ліги Європи команда отримала 2,6 мільйона євро. За дві перемоги у групі команда отримала ще 720 тисяч євро (по 360 тисяч за кожну). Таким чином, загалом луганчани отримали 3,32 мільйони євро. Сума невелика, але в сьогоднішніх реаліях українського футболу вона має важливе значення для підтримки фінансового стану клубу.

• Найвідоміші українські клуби, яких більше немає

"Зоря" рухається у правильному напрямку. До початку війни на Донбасі всі команди в Україні були іграшками в руках олігархів, самостійно практично не заробляючи. Коли ж "іграшка" олігарху набридала, він просто від неї позбувався. За останні роки тільки вищий дивізіон втратив такі команди як "Кривбас", "Арсенал" (Київ) (який, щоправда, відроджено, але вже іншим власником), "Говерлу", "Дніпро", "Металіст", "Металург" Запоріжжя. Всі вони перестали бути цікавими власникам і зникли взагалі або понижені у нижчі ліги ("Дніпро"). Також припинили існування кримські "Севастополь" та "Таврія", а також донецький "Металург" у зв’язку з окупацією Криму та Донбасу.

Отже, єдиним правильним виходом із цієї ситуації для українських футбольних клубів є шлях до самоокупності. Не може найпопулярніший вид спорту бути повністю залежним від примхи сильних світу цього. В умовах сучасного соціально-економічного становища країни це в повній мірі неможливо, однак рано чи пізно це повинно статись. Вироблення стратегії та перші кроки в цьому напрямку повинні робити всі і вже. "Зоря" в цьому плані у порівнянні з іншими є більш успішною і рухається в правильному напрямку, однак це ще далеко не межа можливостей, які можна і потрібно використовувати.