Герой футбольного дня. Олег Данченко

Позиція правого захисника у "Шахтарі" – певною мірою сакральна. Впродовж багатьох років вона належала капітану і символу команди Даріо Срні, але не вічні навіть такі футболісти. Паулу Фонсеці не поталанило зіткнутися з проблемою заміни колись незамінного для "гірників" футболіста. І тепер це кадрове питання, - позиція правого захисника, - є одним з найгостріших у команді.

Трансфер Додо, який був здійснений з метою зміцнити захисну ланку, не допоміг "Шахтарю" тут і зараз. Молодий бразилець – це майбутнє, але не сьогодення. Отож Фонсека вирішив проблему завдяки внутрішнім ресурсам – повернулися до команди Бутко та Данченко, які при живому і здоровому Срні ходили по орендах. Обоє – не безталанні футболісти, однак обом ще потрібно доводити свою зрілість і право бути повноцінною частиною цього колективу.

Бутко з Данченком – різні як за психологією, так і за ігровим стилем. Спершу вище котирувався Богдан, якому було важко вклинитися в течію, але який згодом спіймав ритм і наприкінці минулого чемпіонату виглядав вже доволі непогано. Здавалося, що й далі Фонсека награватиме саме Бутка, але під час літнього міжсезоння ліпше себе зарекомендував Данченко.

Психологія Олега – протилежна психології Бутка. Останній нітився в своїх стартових матчах, відчував себе некомфортно, а Данченко на емоціях доволі високо підняв планку. Саме на емоціях – бо коли настала рутина, тримати рівень Олегові стало все важче й важче. В матчах, в яких потрібно просто підтримувати загальнокомандний клас, Данченко часто виглядає однією з найслабших ланок колективу.

Припускаємо, що Фонсека надав перевагу Данченку над Бутком через скованість останнього. Богдан вкрай рідко йде в обіграш – навіть тоді, коли для цього є сприятливі умови. Він боїться брати ініціативу на себе, часто віддаючи м'яча партнерам, які перебувають в гіршій позиції (прикриті суперником, або на обмеженій території). Та й в обороні Бутка не можна назвати непрохідним гравцем.

Данченко початку нинішнього сезону – це завзяття, сміливість, витривалість. Олег встигав всюди, сміливо вступав у єдиноборства, не боявся обігрувати суперників, виграючи для команди час і перспективи. Мабуть, відзначаючи продуктивність Данченка під час того періоду, Фонсека, наче за інерцією, досі хвалить Олега. Хоча нині не може не розуміти, що саме правий фланг є одним з найвразливіших місць "Шахтаря". Це видно навіть на фоні команд на кшталт "Олімпіка". А попереду Ліга чемпіонів…

З іншого боку, можливо, ми багато вимагаємо від молодого футболіста? Данченко вміє грати у футбол, а спади – це нормальний процес розвитку кар'єр будь-якого гравця. Тим паче, що правим оборонцям "Шахтаря" зараз особливо складно відповідати завищеним вимогам, які сформувалися за роки тривалої професійної діяльності Даріо Срни. Бутко, Данченко, а в перспективі – Додо: цілком можливо, цього достатньо, аби не хвилюватися за цю позицію.

Так чи інакше, зараз це лише проміжні підсумки. Для більш глибоких висновків варто дочекатися хоча б зимової перерви.

Фото - ФК "Шахтар"