Федецький: Не всі надії ми виправдали

Капітан "Карпат" Артем Федецький підвів підсумок першої частини сезону для львівської команди.

– Артеме, як оціните ту частину сезону, яка минула?
– Звичайно, що її важко назвати дуже доброю. У нас були різні матчі: і хороші, і не дуже. Бувало, наприклад, таке, як в поєдинку з "Динамо", коли результат на табло трохи не відповідає тому, що відбувалося на полі. Нещодавно в одному з інтерв’ю Орест Лебеденко вибачався перед вболівальниками. Мені теж хотілося б це зробити. Не всі надії ми виправдали. Однак в жодному разі не можна опускати руки. Яка б не була ситуація, треба намагатися виправити її.

– Невтішна 6-матчева домашня серія поразок – один з найбільш болючих епізодів сезону. Здається, ніхто не може пояснити її причину.
– Знову згадую про той час, коли я розпочинав свою кар’єру у Львові. На "Україні" кожен суперник за щастя сприймав здобуте одне очко. Чому зараз така серія? Я взагалі дізнався про неї після поразки чернігівській "Десні". Мені важко назвати причини. Перед вболівальниками навпаки хочеться краще зіграти. У спорті буває всяке. Ставлення хлопців до роботи не змінюється – усі віддають себе на тренуваннях та в іграх. Будь-яким серіям рано чи пізно приходить кінець.

– Ваше спілкування із суддями – особлива тема. Інколи здається, що ви перетворюєтеся на зеленого Халка.
– Судді мене вже також добре знають (посміхається). В побуті я спокійна людина, завжди готовий вислухати. На полі виникають емоції. Часто судді розуміють це. У такі моменти можу порівняти себе із сірником – спалахую миттєво. Напевно, це в душі. Бажання перемогти зашкалює. Я навіть намагався аналізувати свої дії і стримувати емоції. Втім, коли немає емоцій, це погано, але і їх надлишок також важко віднести до позитиву. Нехай на мене судді не ображаються.

– Останнім новачком "левів" став Папа Гуйє, який провів у Львові осінньо-зимову частину сезону. Фактично ви були єдиним гравцем, якого сенегалець знав у команді раніше.
– Папа – вже давно свій, виступає в Україні не один рік. Ми з хлопцями травили його: "Папа, скільки тобі років?" Він відповідає: "34". Ми сміялися і казали, що йому вже, напевно, 48, адже здається, що він дуже багато років в Україні. Перш за все, треба дивитися на рівень футболіста і його можливості. В Європі вже давно не звертають увагу на вік футболіста. Можливо, якісь навички з часом знижуються. Втім, якщо залишається азарт, то гравець в душі залишається молодим. Це стосується і мене, і того ж Папи. Тим більше, коли працюєш з молодими хлопцями. В таких ситуаціях не хочеться впасти обличчям в багнюку. Ти прагнеш тримати рівень.

– Зараз "Карпати" перебувають у відпустці. Ви сильно потребували перепочинку?
– Футбол примушує йти на жертви. Особливо це стосується періоду, коли я виступав у єврокубках за "Карпати" та "Дніпро" і викликався до збірної. Досить мало уваги приділяв сім’ї. Тепер чекаєш на відпустку з азартом – хочеться побути з синочком і дружиною, а також провідати рідню.