Ребров: Я добре пам'ятаю, скільки гравців проходило через Динамо в роки Лобановського

Екс-гравець "Динамо" Сергій Ребров поділився своїм досвідом роботи з Валерієм Лобановським.

"Коли ми виступали під керівництвом Валерія Лобановського, показували найпрогресивніший футбол. Те ж саме говорять про гру "Динамо" в 70-і і 80-і роки. Лобановський завжди крокував у ногу з часом, а іноді його навіть випереджав. Багато принципів, які він закладав, актуальні зараз і будуть актуальні завжди. Я б не став стверджувати, що ми хотіли грати, як люблять зараз говорити, другим номером. Просто діючи проти найсильніших команд, де теж були зібрані дуже сильні виконавці, у нас не було іншого виходу. Суперник змушував так грати, адже, втрачаючи м'яч, ці команди добре пресингували. Але нам ніхто не говорив - не контролювати м'яч. Просто не завжди виходило. Найважливіше, що наш колектив був збалансований. В обороні і в атаці ми завжди грали всією командою. Ось це і вплинуло на результати, які були в той час у "Динамо".

Не можу сказати, що мої функції сильно змінювалися, коли тренер визначав мені якесь інше місце на полі. Мені все одно потрібно було встигати до штрафного майданчика суперника. Наставник бачив здатності всіх футболістів, і наше завдання було виконувати його вимоги. Мені дуже приємно, що Лобановський завжди міг на мене покластися. Не тільки в плані активності в атаці, але і щодо працездатності в обороні.

Всіма нами рухала висока конкуренція. Я добре пам'ятаю, скільки гравців проходило в ті роки через "Динамо". Валерій Васильович збирав серйозні кадри не лише з усієї нашої країни, і багато футболістів із задоволенням їхали до Києва. Все це і дозволило тренеру створити той продукт, який був гордістю українського футболу.

Кожен день роботи під його керівництвом - це була нова школа. На першому місці у нас завжди стояла дисципліна - на поле, в роздягальні, в побуті. Тренер вмів знайти правильні слова, міг пожартувати. У нього виходило не тільки заряджати команду, але і розряджати її. Команда була тим самим єдиним механізмом і живим організмом. Але був у мене і не дуже приємний, як мені тоді здавалося, випадок.

Я довгий час лежав у інфекційній лікарні, перехворів важким захворюванням. Два тижні з ліжка не вставав! Приїжджаю на базу, а Валерій Лобановський, переконавшись в тому, що я добре себе почуваю, каже: «Ти не біг Купера». Думав, він жартує, але коли до мене підійшов Олексій Михайличенко і сказав: «Поїхали на стадіон Динамо» - зрозумів, що все дуже серйозно. Добре, що із завданням впорався. Ми тоді разом з Андрієм Шевченком цей норматив здавали. Дощ ллє як з відра, а ми з Шевою біжимо такі щасливі.

Звичайно, я був незадоволений. Засмутився. Не розумів, як таке можливо і навіщо це потрібно. Хоча ні слова не сказав тренеру. Але коли через три тижні команда стартувала в Лізі чемпіонів, і ми почали забивати голи, моя думка, звичайно ж, змінилося відразу. Щоб набрати форму, потрібно було щось робити. Але це, безумовно, було дуже жорстко.

Функціональна готовність завжди стояла у тренера на першому місці. Адже в тій же Лізі чемпіонів, на рівні фінальних стадій чемпіонатів світу та Європи без належної підготовки, що допомагає компенсувати різницю в технічному арсеналі, важко домагатися серйозних результатів. Хоча Валерій Лобановський умів готувати не тільки команди, а й окремих гравців. Як підтвердження - три Золотих м'яча, які побачила наша країна. Так що я завжди з теплотою і вдячністю згадую цього тренера. Спасибі йому за все", - сказав Ребров.