Соль: Якби не футбол, був би вогнеборцем

Іспанський форвард "Динамо" Фран Соль розповів про своє навколофутбольне життя, і не тільки.

- Фран, родина переїхала до України разом із вами?

- Авжеж! Зі мною приїхали моя дружина Аїда, маленький син, який народився наприкінці минулого року, а також наш собака – американський стафф Султан.

- Судячи з соціальних мереж, своєрідне шефство у "Динамо" взяв над вами Беньямін Вербіч, хоча словенець також лише рік у команді. Наскільки добре Вербіч знає Київ, що встиг вам показати?

- Достатньо добре, щоб прогулятися разом із сім’ями вечірнім містом, посидіти в ресторані. Удома точно не залишатимуся, коли випадає вільний час чи вихідний (посміхається). Також він показав мені хороші барбершопи – я люблю, щоб волосся було доглянутим.

- З ким із динамівців спілкуєтеся найбільше?

- Насамперед хочу відзначити, що всі хлопці в "Динамо" привітні й дуже добре мене прийняли. Більше за всіх спілкуюся з бразильцями, у нас із ними схожі мови, а також із хлопцями, які знають англійську – Кендзьорою, Кадаром, Циганковим, Шапаренком та іншими.

- Своїм кумиром в одному з інтерв’ю після переходу до "Динамо" ви назвали Андрія Шевченка. З якого віку почали слідкувати за його грою?

- Загалом, я пам’ятаю всі його величні моменти в "Мілані" – і перемогу в Лізі чемпіонів, і "Золотий м’яч" 2004-го року, і яскраві виступи в чемпіонаті Італії та Лізі чемпіонів. Після цього у нього не склалася кар’єра в "Челсі", але це аж ніяк не зменшує його велич. Окрім Шевченка, також своїми кумирами у світі футболу можу назвати бразильця Роналдо, Ібрагімовіча та ван Бастена.

- А взагалі, чи слідкуєте за провідними форвардами, можливо, намагаєтеся щось повторити самостійно?

- Люблю дивитися футбол, і навіть удома він не набридає мені. Намагаюся слідкувати за всіма провідними поєдинками за участю топ-форвардів сучасності – Суареса, Кавані, Левандовські та інших. Намагаюся виносити якісь позитивні моменти, які потім намагаюся повторити на полі.

- Чи замислювалися колись над тим, ким би були, якби не футбол?

- Упевнений, що був би пожежником. Один із моїх родичів є пожежником, і мені завжди подобалася ця професія, рятувати людей.

- А чи був уже подібний випадок у вашому житті?

- Одного разу, ще в юнацькі роки, я витягнув хлопця, який тонув, із басейну. Але все одно, якби не футбол, боровся би з вогнем (посміхається).

- Ваш маленький син уже приміряв динамівську форму. Чи хочете, щоб він пішов у майбутньому вашим шляхом?

- Звичайно, хотілося би, щоб він став футболістом, але найголовніше, щоб був здоровим і досягнув успіху в тій справі, яка буде подобатися йому. Нав’язувати свою думку в жодному разі не буду. Щодо динамівської форми для сина, то її мені презентував президент клубу Ігор Суркіс у день підписання контракту. Чесно кажучи, було дуже несподівано і приємно.