Бущан: Мені імпонують спокійні воротарі, які навіть після грубих помилок не показують хвилювання

Голкіпер "Динамо" Георгій Бущан розповів про свої перші кроки в київському клубі.

- Однією з візитівок "Динамо" 1990-х і 2000-х був Шовковський і його непорушне місце в воротах. Приймаючи рішення про перехід в "Динамо", чи виходив ти в тому числі з того, що Шовковський наближається до завершення кар'єри і у тебе може з'явитися шанс вести рівну конкуренцію з іншими воротарями?

- З того моменту, як я прийшов в "Динамо", Шовковський грав ще вісім років! І, найголовніше, своєю грою доводив, що залишається номером один. А що стосується вашого питання, то тоді я був зовсім юним, і над таким навіть не замислювався.

- Пам'ятаєш, коли вперше потрапив в заявку першої команди "Динамо"?

- Да пам'ятаю. Це було ще при Сьоміні. Все сталося дуже спонтанно. Мене трясло цілий день!

- Коли дізнався, що будеш в заявці?

- Вранці в день гри. Тоді стався збіг низки обставин. Саша Шовковський на тренуванні отримав травму. Макс Коваль залишився один. Прокидаюся я вранці, і мені відразу дзвінок від Тараса Луценка (тренер воротарів "Динамо-2", - прим.ред.), а потім - і від Михайла Михайлова (тренер воротарів "Динамо", - прим.ред.). Шоковий, звичайно, був ранок.

- А перший вихід на поле у ​​складі першої команди пам'ятаєш?

- Так, це було в минулому сезоні з "Сталлю". Але по мірі хвилювання це було простішим, ніж той день, коли я вперше потрапив в заявку "Динамо". На цей раз я відчував, що готовий до дебюту за першу команду, і емоції через край так вже не били.

- А ти взагалі людина емоційна?

- Раніше таким був. Зараз намагаюся себе в багатьох речах стримувати. Тому що проходить день-два, і то, через що ти психував, може взагалі розвернутися в інший бік. І виявляється, що через це абсолютно не варто витрачати свої нерви...

- В історії "Динамо" були (і є) футболісти, які постійно стикаються з проблемою емоцій під час матчів. Ти від таких труднощів далекий?

- У нас в команді взагалі одна з вимог полягає в тому, що під час гри треба контролювати свої емоції. Якщо ж говорити про мене, то в глобальному сенсі своїми емоціями я навчився керувати приблизно з того часу, коли опинився в молодіжній збірній України у Сергія Ковальця. Він завжди був спокійний і завжди вчив нас, як треба ставитися до тих чи інших ситуацій.

Крім того, мені імпонують спокійні воротарі, які навіть після грубих своїх помилок намагається не показувати будь-якого хвилювання. А всередині, повірте, відбуваються такі речі, що іноді і слів не вистачить, щоб це описати. Коли людина стримана, вона тим самим показує свою впевненість. А якщо кричати, махати руками на партнерів, суперників, то ти просто цим виходом емоцій викидаєш всю свою енергію.

З іншого боку, треба робити знижку на те, що всі ми по-різному влаштовані в емоційному сенсі, в тому, як ми переживаємо. Наприклад, у нас в "Динамо" є один емоційний футболіст. (Посміхається). Його емоції часто призводять до негативних наслідків. Всі його запитують: "Навіщо ти це робиш?". Але ж це його ставлення до рідного клубу! Він б'ється за нього! Це його емоції, він хоче перемагати. І хоче справедливості. Адже частенько, наприклад, трапляється, що арбітри судять несправедливо, а ти нічого з цим зробити не можеш.