Клебер: Суркіс - найкращий президент серед усіх, кого я знав

Екс-нападник київського "Динамо" Клебер в інтерв'ю журналу "Футбол" розповів про своє перебування в київському клубі.

- У 2007 році Ігор Суркіс не захотів вас відпускати, і ви перепідписали контракт. Чому, якщо ви хотіли покинути "Динамо"?

- На той момент - ні. Я провів хороший сезон і бажав залишитися в "Динамо". До того ж мені запропонували контракт на набагато кращих умовах. Але незабаром я отримав серйозну травму, і мені довелося лягти на операційний стіл. Відновлювався я в Бразилії. Багато чого сталося за цей час. "Крузейро" виявив бажання мене купити. Суркіс вступив в непрості переговори, і до спільного знаменника прийшли тільки після того, як "Крузейро" віддав "Динамо" Гільєрме. Це був обмін, який всіх влаштував - нас, гравців, керівництво та обидві сторони.

- Опишіть Ігоря Суркіса як президента.

- Чудовий президент! Справедливий і чесний чоловік. Він тепло ставився не тільки до Клебера, а й до всіх бразильцям. Суркіс робив все можливе, щоб спростити і зробити приємнішим наше життя в Києві. Він хотів, щоб ми якомога швидше адаптувалися. Ми ж банально не могли купити їжі в супермаркеті через незнання мови! Ми не розуміли кирилицю. Це зараз ніяких проблем - є соціальні мережі, розумні смартфони і так далі. Все це спрощує життя на чужині... Я пограв у багатьох клубах і, поклавши руку на серце, можу заявити, що Ігор Суркіс - найкращий президент серед усіх, кого я знав!

- Що найбільше здивувало в Києві?

- База київського "Динамо". Я і близько не міг подумати, що в Україні можуть бути такі умови! Це зараз в Бразилії мають уявлення про "Динамо" і "Шахтарі". Щоб ви розуміли, тоді ніхто навіть не чув про існування такого клубу, як "Шахтар". Тільки про "Динамо", та й то побіжно, і тільки тому, що "Динамо" (Київ) грав в Лізі чемпіонів і був на перших ролях в Радянському Союзі. Зараз, звичайно, всі вже знають і про "Шахтар", але тоді. Я був шокований тренувальним центром, басейнами, полями, готелем. І здивований гостинністю українців!

- Найбезглуздіше, що з вами сталося в Києві?

- Я прийшов в січні 2004-го. Все йшло непогано, поки не відправився в червні до Бразилії. У момент відпустки мою квартиру обчистили під нуль - все було розірване, кухня розбита. Відшукали навіть надійно захований сейф. Його розкрили паяльною лампою, забрали всю готівку. До всього викрали ще й машину ( "Інфініті", пам'ятається - ред.). Я був розбитий і хотів виїхати з України, але Суркіс переконав залишитися в "Динамо". Тому я і кажу, що так як він дбав про футболістів, ніхто не дбає!

- Знайшли лиходіїв?

- Ні.

- А що за історія з викраденням вашої матері напередодні гри з "Туном"?

- Ця історія сталася в Бразилії. Про викрадення мені повідомили, коли ми прилетіли до Швейцарії. Це класичне викрадення з метою викупу, яких в Бразилії дуже багато. На щастя, поліція спрацювала оперативно, і протягом дня мою маму знайшли.

- В Україні безпечніше, ніж в Бразилії?

- У кримінальному плані - так! Якщо не брати до уваги це пограбування і викрадення машини, я більше ні з чим таким не стикався. В Україні не вбивають людей серед білого дня, як в Бразилії. В Бразилії це часто-густо. У місті, де я ріс ( "місто праці" Осаску - де-факто передмістя Сан-Паулу, як то кажуть, входить в конурбацию. Саме що місто пролетаріату, звідси й обставини - ред.), Вбивства в щоденному зведенні новин. Я своїми очима їх бачив! Так, в Україні є економічні проблеми, але немає такого насильства, як в Бразилії. Моя ж країна потопає в цьому.

- Тим не менш, за індексом щастя бразильці одні з перших в світі, а Україна входить в число депресивних країн...

- Це все через клімат. У Бразилії цілий рік світить сонце, завжди тепло, тому люди щодня посміхаються і виглядають щасливими. Для щастя багато чого не потрібно. В Україні півроку тепло, півроку жахлива погода, холодно. Бразильці закохані у футбол, в різні фестивалі, свята. Ми любимо веселитися і жити моментом, не думаючи про труднощі. Тому бразильці і такий щасливий народ. Але я дуже поважаю українців. У вас свої плюси. Ви - освічений народ в порівнянні з Бразилією. У вас більше поважають людей і немає такого рівня злочинності.

- Діого Рінкон зізнався, що пізнав сповна нічне життя Києва і перетворився в алкозалежну людину. Ви гуляли в клубах?

- Не скажу, що я білий і пухнастий. Я теж скуштував нічного життя Києва. Мені як будь-якій 20-річному хлопцю теж хотілося веселощів і насолод. Я нерідко заходив в нічні клуби, щоб відпочити, розважитися. Але я знав міру і не просиджував там до ранку. І ніколи не йшов в клуб напередодні ігор. Тільки після або в вихідний день. Мені подобалося крутити романи з українськими дівчатами. На той момент я був вільний і міг дозволити собі розважитися. Це було круто! Українські дівчата нереально красиві!