Франьо Прце: в Україні хороший чемпіонат, а Карпати - серйозний клуб

Напередодні "леви" уклали контракт з хорватським захисником Франьом Прце, який у 18-річному віці потрапив у римський "Лаціо", після чого виступав у кількох командах Італії, а також в Хорватії та на Кіпрі. Новачок "зелено-білих" в коментарі Інформаційному центру клубу розповів про свої емоції від підписання угоди з "Карпатами", пригадав своє дитинство та поділився спогадами про минуле.

- Я щасливий, оскільки приєднався до престижного українського клубу, – каже Франьо. – Вдячний за цей шанс і намагатимуся його використати. Не можу дочекатися моменту, коли приєднаюся до партнерів на тренуванні і вийду на поле у футболці нової команди.

- Чому ти обрав саме "Карпати"?

- Сподіваюся, що зможу стати сильнішим у потужній українській лізі. Також хочу допомогти фінішувати своїй команді на кращій позиції і боротися за вищі завдання. Я поспілкувався зі своїм агентом, оскільки він жив тут кілька років, і зробив висновок про те, що в Україні хороший чемпіонат, а "Карпати" – серйозний клуб.

- Ти є не першим хорватським легіонером у складі "Карпат". Чи знаєш про інших земляків, які одягали зелено-білу футболку?

- Я чув, що у Львові грав Ігор Йовічевіч, а потім Младен Бартуловіч. Сподіваюся, що зможу гідно представляти свою країну у "Карпатах" та вашому чемпіонаті.

- Тебе можна назвати класичним центральним захисником?

- Так, це моя улюблена і рідна позиція. Крім того, я можу зіграти зліва в обороні – як флангового захисника, так і лівого центрального. Хоча, безперечно, у центрі оборони почуваюся найкраще.

- Твої колеги за позицією – традиційні учасники розіграшу кутових біля чужих воріт. Ти, до речі, також не раз забивав головою після стандартів.

- У мене доволі непоганий зріст – 185 сантиметрів, тому я повинен використовувати його. Мені подобається долучатися до кутових, це правда.

- Перша асоціація з твоїм іменем є певною мірою політичною. На згадку приходить легендарний Франьо Туджман, президент Хорватії. Батьки випадково назвали тебе так не на честь цього державного діяча?

- О так, це велика постать в історії Хорватії. Туджман – наш перший президент. Франьо це та людина, яка допомогла здобути Хорватії незалежність. Моє ім’я? Так, мій батько вирішив назвати мене на честь нашого президента.

- Твоє рідне місто – Чапліна, територія Боснії та Герцеговини. Де саме ти познайомився з футболом?

- Якщо бути точним, то воно розташоване на території саме Герцеговини і там живе дуже багато хорватів. Коли мені виповнилося 9 років, то моя сім’я вирушила у Спліт, де я і робив перші футбольні кроки. Дотепер всі мої родичі живуть у Спліті.

- Незважаючи на те, що тобі лише 23 роки, ти встиг попрацювати з кількома висококласними тренерами. Зокрема, в Італії ти тренувався і грав під керівництвом Стефано Піолі, Сімоне Індзагі та Крістіана Броккі. Хто з них вразив тебе найбільше?

- Це чудові фахівці і відомі у минулому футболісти. З першими двома я працював у "Лаціо". Якщо вести мову про вплив, то найбільше запам’яталася спільна робота з Сімоне Індзагі. Тоді він очолював молодіжну команду римського клубу, а тепер тренує основу. У нас були чудові стосунки. Щодо Броккі, то він колись грав за "Мілан", а я зустрівся з ним у "Брешії", куди вирушив в оренду з "Лаціо". Це великі імена, у кожного з них я навчився чогось особливого.

- Ти підписав контракт з "Лаціо" у 18-річному віці і практично відразу потрапив у заявку команди на матч Серії А проти "Ювентуса". Що відчував у той момент, коли бачив на полі Буффона, К’єліні, Погба та Пірло?

- Це було незабутньо... Я тільки-но приїхав у Рим – лише за два місяці до цього я підписав контракт з клубом. Відчував, що навіть перебуваючи у запасі, отримав чудовий досвід як для 18-річного хлопця. Приємно згадувати ці прекрасні емоції.

- Приїзд до Львова – не перша твоя поїздка в Україну.

- Так, у 2012-му разом з юнацькою командою "Хайдука" я приїжджав у Донецьк на "Донбас-Арену". Ми виступали на турнірі – це був чудовий досвід, адже нашими суперниками були мадридський "Реал" та "Манчестер Сіті". Мені дуже сподобалося в Україні.

- Тобі доводилося неодноразово вирушати в оренду, кілька разів змінюючи команди. Тепер ти підписав повноцінний контракт з "Карпатами". Це початок нового етапу для тебе?

- Як правило, в оренді складніше проявити себе. Тим більше, що моя перша оренда в "Салернітану" була невдалою – я отримав травму і пропустив чотири місяці. Потім була "Брешія" – не найгірший досвід, проте знову оренда. Природно, що перевага завжди надаватиметься футболісту, контракт якого належить клубу. Він завжди буде у виграшній позиції в порівнянні з орендованим гравцем. Хоча буває й таке, що оренда виявиться корисною для гравця. У всякому разі я став футболістом "Карпат" і у мене дуже багато бажання. Хочу закріпитися у новій команді і бути корисним для неї.