Один удар в площину за матч - футбол, який ми заслужили. Про що говорити після третього туру УПЛ

"Зоря" нагадує німецьку машину

Ну от хто б міг подумати, що команда, яка так невдало грала на зборах, під керівництвом нового наставника Віктора Скрипника візьме та вистрілить на старті сезону. А інакше і не скажеш. І в єврокубках своє "Зоря" бере, і в чемпіонаті вийшла на друге місце. При цьому, у зустрічі з відкриттям старту, "Колосом", луганчани виграли з якимось німецьким спокоєм.

Давши супернику атакувати в дебюті, потім луганчани взяли ситуацію на полі в лабети і далі вже не відпускали. Здавалося, якщо команда Скрипника захоче увімкнути швидкості, то неодмінно зробить це. Всі три голи вийшли майже за підручником. І це, зауважте, в період підвищеної єврокубкової завантаженості. Ні дати, ні взяти - Скрипник на наших очах створює німецьку машину. Роман Петренко

Кадровий ресурс "Маріуполя" не такий обмежений, як здається

"Олександрія", АЗ, "Карпати", знову АЗ. В такому графіку Олександр Бабич повинен проводити ротацію. Враховуючи, що азовські резерви істотно обмежені після літньої кампанії, здавалося, у Львові "Маріуполю" буде складно розраховувати на очки. Але вихід молодих Корнієнка, Топалова, Кащука, більш досвідчених Кірюханцева і Танковського, а також їх гра проти "Карпат" доводять, що не все так страшно, як малює уява.

Якщо "Маріуполь" таки пройде алкмаарський рубіж, у нього вистачить сил на два фронти. Більш того, орендовані у "Шахтаря " вихованці Академії матимуть більше ігрового часу, відповідно, швидше отримувати досвід. Хоча, безперечно, ще б один форвард Бабичу вкрай необхідний. Вакула - це варіант тимчасовий, здатний здивувати суперника в певний момент, проте його природний ареал проживання - фланг атаки або гра з глибини поля. Сергій Швець

Один удар в площину за весь матч - футбол, який ми заслужили

Ще раз відкотимося до четверга, коли "Маріуполь" рубався із АЗ в Лізі Європи. Після матчу наставник алкмаарців Арне Слот сказав геніальну річ: "Українці винайшли контрфутбол". Проблема в тому, що на рівні єврокубків гру наших команд від оборони і на контратаках зрозуміти можна - ми якісно програємо суперникам попереду, тому доводиться захищатися - проте все це ми з туру в тур бачимо на внутрішній арені. Слот, напевно, з глузду з'їхав, якби йому довелося дивитися матчі УПЛ щотижня.

А ми дивимося і пишемо (хто статті, а хто просто в коментарях). Тільки про що писати, якщо за гру команди влучають у площину всього раз, як це було в грі між "Дніпром-1" та "Десною". Конкретно в цьому матчі врятувало хоча б, що за обидві команди по разу штанги зіграли.

Тема зовсім не нова і насправді глобальна. Всі - від тренерів до футболістів - ставлять головною метою у своєму житті набрати очки за всяку ціну (преміальні за них і таке інше), тому жертвується краса гри. Взагалі, поняття "краса" і "український футбол" це різні полярності. Краси тут практично не існує, та ми, схоже, її вже навіть не чекаємо. Олександр Риженко

Під Хацкевичем захиталося крісло

Дуже може бути. Перемога "Шахтаря" в Класичному показовою не була, але, в разі можливого провалу в кваліфікації Ліги чемпіонів, білоруському фахівцеві не позаздриш. Завдання на сезон були цілком логічними і прозаїчними – золото чемпіонату і потрапляння в груповий турнір головного турніру Старого Світу. Поки виходить не дуже, якщо не вважати завойованого Суперкубка, що по суті котирується лише для кількості в горезвісній гонці за трофеями з тими ж "гірниками".

У чемпіонаті ж поразка, нехай і на старті, цілком може стати якщо не фатальною, то початком кінця. Конкурент вже вирвався вперед, і поки не видно, за рахунок чого його можна наздогнати в найближчій перспективі. Команда Каштру навряд чи буде втрачати очки в УПЛ.

Водночас, гра "Динамо" залишає масу питань. Як би не сталося повторення торішнього "чорного вересня" з масовим марнотратством очок і фактичним врученням золотих медалей донеччанам. Навіть незважаючи на непоганих новачків (Родрігес, Караваєв), ставити в чемпіонській гонці на "Динамо" дуже важко. Навіть більше, здається, що повернення титулу в столицю можливо тільки при надфартовому збігу обставин у вигляді зміни формату чемпіонату, старіння луческівських орлів Марлоса, Тайсона та Ісмаїлі (а погоду роблять вони і тільки вони) і тотального підвищення якості власної гри і результатів. Роман Петренко

"Олімпік": потрібно терпіння або історія повторюється?

У минулому сезоні керівництво "Олімпіка" зважилося на несподіваний крок – попрощалося з Романом Санжаром і призначило на пост головного тренера В'ячеслава Шевчука. Той з перших матчів намагався перебудувати гру команди на більш атакуючу і навіть зумів відібрати очки у "Шахтаря". Однак у підсумку ця співпраця провалилася - "Олімпік" так і не зміг знайти балансу між грою і результатом.

Після трьох турів нового чемпіонату донецька команда, яку влітку очолив відомий у минулому гравець "Реала", "Мілана" та інших клубів Жуліо Сезар, замикає турнірну таблицю з нулем набраних очок. Якщо дивитися виключно на цифри, здається, що експеримент приречений на невдачу. Якщо подивитися останній матч проти "Олександрії", висновок не буде таким категоричним. "Олімпік" дійсно грає, а не страждає сам і змушує страждати інших, як прийнято серед українських середняків. Очевидно, що Сезар в тому числі залежить від кваліфікації своїх підопічних. І тут виникає питання - чи здатні вони прогресувати? Щоб отримати на нього відповідь, потрібен час. В'ячеслав Шевчук протримався 14 матчів, потім пішов сам. Так що терпіння потрібно не тільки президенту "Олімпіка", але і самому тренеру. Сергій Швець