Діого Рінкон: Мріяв би побачити сина у футболці Динамо

Екс-хавбек "Динамо" Діого Рінкон у великому інтерв'ю згадав минулі роки, а також розповів, чим займається зараз.

- Діого, як твої справи?

- Все відмінно, недавно побував в Києві, знову відчув ці радісні емоції. Дуже люблю це місто і країну Україну.

- Минуло вже чимало років, ти добре пам'ятаєш ті часи, коли виступав за "Динамо"?

- Я дуже добре пам'ятаю часи в Україні. У нас була дуже сильна команда, яка успішно виступала в чемпіонаті. Тоді якраз народжувався український чемпіонат, зростав "Шахтар", який ставав сильнішим з кожним роком. У його складі грало багато технічних бразильців. Однак це не завадило нам регулярно обігрувати його.

- Чому далеко не кожен бразилець, який приїхав в Україну, може заграти тут на належному рівні?

- Тому що, не можна купувати бразильського футболіста в Україну лише через те, що він вам сподобався в грі. Перш ніж узгодити трансфер і підписати гравця з іншого континенту, ви повинні добре підготуватися і ретельно вивчити його характер, поведінку. Чи готовий він адаптуватися тут, старатися заради команди. А після підписання - працювати з ним, підтримувати. Він тут в гостях, йому складно адаптуватися. Все це впливає на результат його гри.

- А тобі було важко в Києві?

- Перші півроку в Україні мені було дуже важко. Однак потім стало легше...

- Яким чином або завдяки кому?

- Я до сих пір дружу з цією людиною - перекладачем "Динамо" Борисом Григоровичем Іщенком. Його роль була дуже важлива для моєї адаптації. Насправді, і дружина, і сім'я, і ​​тренери разом з одноклубниками - всі вони зіграли важливу роль в моєму житті в Києві. Вони, можна сказати, змушували мене працювати над собою і ставати краще. Можу зізнатися, що сумую за тими часами. Тому і приїжджаю сюди практично щороку.

- Але ти саме той бразилець, у якого вийшло заграти тут, навіть стати зіркою "Динамо". Дай головну пораду молодому бразильцю, який вирішив переїхати в Україну

- В першу чергу - наполегливість! Без неї дуже важко під час будь-яких змін. Потрібно усвідомити, де ти знаходишся і навіщо. Зрозуміти, що не клуб і команда повинні підлаштуватися під тебе, а ти під них. Однак, повторюся, так як це дуже важливо - клуб теж повинен постійно підтримувати футболіста.

- А з ким із хлопців-одноклубників підтримуєш стосунки досі?

- Мені важко підтримувати зв'язок з багатьма, так як я не люблю соціальні мережі (сміється). Однак спілкуюся з багатьма бразильцями, з якими разом грали в Києві. Родольфо, Родріго, Клебер, Корреа, Алессандро... Особливо з Родольфо, він мій друг. До речі, був у минулому році на світському заході в Марокко з Бадром Ель Каддурі. А кілька днів тому спілкувався з Жорою Пеєвим. Коли прилетів в Україну, дуже радий був обійняти і своїх українських друзів: Дмитруліна, Хацкевича, Федорова. Адже я правильно назвав їх імена? (Сміється).

- Так, Діого, правильно. Ти з такою любов'ю говориш про клуб... А чи готовий повернутися одного разу в "Динамо"?

- Зараз я є організатором соціальних спортивних проектів в Бразилії. Але лише Богу відомо, де я буду в майбутньому. Я готовий допомагати "Динамо", якщо треба, буду підказувати по латино-американському вектору. Чесно кажучи, я досить непогано розбираюся в цьому. Мені цікаво тренувати і зараз я вкладаю душу в свого сина, який хоче піти по моїх стопах і стати футболістом. Я мріяв би побачити його у футболці київського "Динамо"!

- Він футболіст "Динамо", а ти - його тренер ... Звучить непогано, так?

- Звучить приголомшливо! Я був би дуже щасливий, якби доля так розпорядилася одного разу. Я дуже люблю "Динамо" і місто Київ. Але для цього ми повинні сісти з керівництвом клубу і домовитися.