Фомін про партнерів у Габалі: В очі посміхається, а за спиною може принижувати

Український футболіст, нападник Руслан Фомін, який виступає в Маріуполі, пригадав свої виступи за азербайджанську Габалу в 2015 році.

- В Азербайджані преса в принципі з усіх вимагає, ніби від чемпіонів світу чи чіпляється тільки до іноземців?

- Це, звичайно, так. У них там преса... Я помітив, що будь-який іноземний футболіст, який тільки приїжджає, напевне, повинен пройти якийсь тиск, критику азербайджанської преси. Вони завжди нас критикували: "ось Габала, Григорчук привів із собою футболістів".

Ми вчотирьох – я, Міша Сиваков, Льоха Гай і Діма Безотосний, мали виграти для Габали чемпіонство. Це відбивалося на колективі і було видно навіть з боку команди, що у них ставлення не таке. Ти мови не розумієш, але відчуваєш, що там щось відбувається не надто сприятливе. Начебто він з тобою розмовляє, в очі посміхається, а за спиною може ображати, принижувати. Ця напруга відчувалося навіть в колективі.

- А коли Роман Григорчук двічі вивів їх в Лігу Європи, вони змінили ставлення?

- Я думаю, що там вже ситуація змінилася. Григорчук перебудувався під їхню філософію. Після нас туди з українців поїхали тільки Антонов і Вернидуб, які там надовго не затрималися. Ставка більше була на футболістів з різних точок земної кулі, крім України. Перший млинець виявився глевким і тому, напевно, вони більше не особливо дивилися на українців. Вони почали освоювати інші ринки, і це принесло результат.

- Тільки не дивлячись на свої фінанси, "Габала" так і не виграла свій чемпіонат.

- Зараз там вже не так, як було раніше. За Юрія Сьоміна там взагалі золоті гори були, Габала була найбагатшим клубом Азербайджану. Говорили, що за Сьоміна вони і жили в Баку, а не в Габалі. У Габалі там неможливо – готель, два поля і стадіон. За територію не вийдеш нікуди. Говорити про якийсь кінотеатр... Там, напевне, навіть не знають, що це таке.

- Ще ви зізнавалися, що трохи "втомилися" від співвітчизників, з якими були в Габалі. Зараз підтримуєте зв'язок?

- Дуже рідко, але буває, спишемся. З Дімою Безотосним недавно листувалися, з Льошею Гаєм. Не особливо спілкуємося, але буває, вітаємо з якимись святами. Ось у Міші Сівакова був день народження – я написав. Ми не тісно спілкуємося, але коли бачимося – дуже тепло один до одного ставимося.