Подія футбольного дня. Поразка України від Мальти

Ліпше, що це відбулося зараз, аніж відбулося б за декілька днів у Тампере в офіційному матчі. Дзвіночок, сподіваємося, продзвенів вчасно.

Напевно, найбезглуздішим заняттям у такій ситуації буде аналіз гри окремих гравців, а також спроба критики тренерського штабу за підсумком кадрового вибору. Кого гідного Шевченко не запросив, а хто з тих, кого запросив, не повинен обігрувати Мальту? Суть в іншому. Суть у концепції, котру прививає тренерський штаб збірній України.

Споконвічно Україна грала без м'яча. Такий стиль найбільше імпонував українцям, а також підходив під стиль виконавців. Без м'яча, по суті, Блохін виграв кваліфікаційну групу і вийшов до чвертьфіналу чемпіонату світу. Без м'яча українці під керівництвом Фоменко посідали в кваліфікаційних групах друге місце. Тому спроба наступити на горло цій пісні – дуже ризикована затія.

Андрій Шевченко просить команду максимально дорожити м'ячем. Гра повинна будуватися на коротких та середніх передачах, повинні відбуватися швидкі переміщення по полю як футболістів, так і м'яча. Важливу роль відіграє центральний кулак, який в такій ситуації повинен зв'язувати ланки, не залишаючи щілин і не відрізаючи від тіла команди тих чи інших органів. Така модель має право на життя, проте для її успішної реалізації виконавці повинні володіти відповідними навиками.

Мальта – то ідеальний суперник для репетиції такої гри. Не видатний, але нормально побудований захист вимагав від українців максимально швидкої і винахідливої гри, а контратаки суперника не дозволяли збитися на навалу. Шевченківська "тіки-така" отримала квиток у життя, але не витримала найменших коливань.

Головних причин поразки – дві. Перша – невміння українців по ходу матчу відходити від запланованої моделі гри, знаходити більш ефективних методів боротьби. Іншими словами – відсутність навіть найменших спроб імпровізації. Друга – це скудність технічного арсеналу . Якщо мальтійців не вдавалося проходити тонкими, швидкими комбінаціями і позиційними атаками, то м'яча потрібно було взагалі не доставляти до штрафного майданчика. Удари з середньої та дальньої дистанцій принесли б свої плоди – як не рикошетом, то стандартом. Натомість, ні Малиновський, ні Шахов, ні Малишев, ні Степаненко по воротах не пробивали. Мета була іншою – докотити м'яча до штрафного майданчика, знайти передачею вільну зону для нападника, дочекатися забігання партнера і так далі. Всі ці методи не діяли в силу низького рівня технічної майстерності гравців.

Показовий момент відбувся в районі 83-ї хвилини, коли Артем Бесєдін отримав м'яча спиною до воріт і перед яким була вільна зона. Мальтійці не відразу зреагували на передачу, тому Артем мав час для того, аби обробити м'яча і спробувати утекти. Проте замість цього м'яч відлетів від Бесєдіна на декілька метрів. Не проходили і флангові атаки, оскільки Коваленко, Циганков, Коноплянка програвали єдиноборства один в один, їхні спроби обіграшів розбивалися вщент. Трохи краще з цим складалося у Ярмоленка, але Андрія прибрали з гри у перерві.

Трагедії робити не варто, хоча до історії Андрій Шевченко вляпався. Ця поразка залишиться клеймом на репутації тренера. Проте суттєво згладити можна належною грою у Фінляндії. Українці проходять черговий мікроцикл перебудови під новий стиль, і матч з Мальтою припав на найбільш незручний період цього циклу. Є надія, що за п'ять днів ситуація зміниться в ліпший бік.

Фото - UA-Футбол