Куди ведуть шляхи? Збірна Словаччини

Історія і шлях становлення збірної Словаччини чимось схожі з нашими: вони, як і ми, отримали незалежність на початку 90-х; вони, як і ми – нечасті гості на світових / європейських форумах. Проте у них – трохи більше п'яти мільйонів населення, в той час як у України – більше сорока. Вони – не Ісландія, але їхні кроки в новітній історії виглядають значно переконливіше, аніж наші.

За останніх три роки це буде наша третя зустріч з ними. Дві попередніх виявилися для українців з гірким присмаком. Словакам команда Михайла Фоменка віддала чотири очки в кваліфікаційній кампанії Євро-2016, фінішувавши акуратно за спиною західного сусіда. І хоч в України з того часу змінився тренер, оновився склад і вималювалися нові принципи розвитку, твердого переконання в тому, що колектив Андрія Шевченка обріс м'язами і готовий взяти у словаків реванш (нехай і в товариській зустрічі), немає.

Словаки твердять про важливість події у Львові, хоча глибоко в душі ненавидять цей матч. Через те, що на його місці міг бути матч з турнірною інтригою. На його місці міг бути поєдинок з серії плей-офф, перемога в якій дозволила б словакам відібратися на другий у своїй історії Мундіаль.

Вони зайняли друге місце турнірної таблиці своєї кваліфікаційної групи, проте виявилися найгіршими серед найкращих. Англія в тому секстеті виявилася поза конкуренцією, тож Словаччині забракло одного очка, або щасливого збігу обставин. Трагедія? Як мінімум дуже неприємна деталь.

Кидається у вічі інше – стабільність цієї команди. Лише в одній з шести кваліфікаційних кампаній чемпіонатів світу Словаччина фінішувала нижче третього місця. В історії відбору до чемпіонату Європи словаки двічі опинялися поза межами фінішної трійки. Хоча в контексті цієї теми важливі лише виходи на Мундіаль / чемпіонат Європи. І таких у словаків два.

Проблема в тому, що команда у словаків – доволі вікова. Лише семеро серед тих гравців, які викликані головним тренером на матчі проти України та Норвегії, не досягнули 25-річного віку. Зміна поколінь назріває, але гідної заміни нинішнім лідерам збірної Словаччини не видно.

Уже зараз ця тенденція проявляється на позиції нападника. Зійшли з горизонту Роберт Віттек та Станіслав Шестак, завершується ера поки діючого гравця збірної Адама Нємєца (єдиний номінальний форвард в складі сьогоднішньої збірної Словаччини), а за спиною – порожнеча.

Таланти в збірній Словаччини підросли на позиціях захисника (Мілан Шкрініар, Роберт Мажан), півзахисника (Станіслав Лоботка, Онджей Дуда, Матуш Беро), але й досі все тримається на плечах ветеранів. Ба більше, нині триває ера одного з найславетніших гравців в історії Словаччини. Три голи відділяють Марека Гамшіка від звання найліпшого бомбардира збірної всіх часів, а від звання найпершого гвардійця – сім поєдинків. Сумнівів у тому, що 30-річний Гамшік поб'є рекорди, немає.

Словаччина грає в прагматичний футбол. Ставку Ян Козак робить на надійний захист, стрімкі контратаки та креатив своїх лідерів. До в'язкого, невидовищного, але вельми незручного для суперників футболу у Словаччині вже звикли. Козака цінують за його вміння відчувати гру. За вміння варіювати тактикою і не боятися бути розкритикованим. Ян Козак – той тренер, який стоїть горою за своїх підопічних. Той, хто завжди приймає удар за невдачу на себе, а славу, здобуту завдяки перемогам, віддає іншим.

З 46-ти матчів на чолі збірної Словаччини Ян Козак виграв трохи більше половини – 24. Серед найяскравіших звитяг – перемога над Іспанією в кваліфікації до ЧЄ-2016. Під час тієї ж кампанії словаки обіграли українців; на Євро били росіян, грали внічию з англійцями. Раніше був успіх в матчі з боснійцями, а під час останнього відбору словаки вигравали у шотландців та словенців. Хоча також і програвали їм.

Проти України зіграє не оптимальний склад. Але й виключно на молодь Ян Козак покладатися не буде. І про це можна судити не лише зі слів тренера: "Спаринги дозволять задіяти більшість з тих двадцяти чотирьох футболістів, які отримали виклик на збір. В основному буду розраховувати на тих, хто не мав стабільної ігрової практики під час відбору на ЧС-2018. Проте, це не означає, що на поле вийде виключно молодь. Випустити команду дебютантів проти таких опонентів - це неправильне рішення"… Але й з того, що у Словаччини банально не знайдеться стільки дебютантів.

Про лінію нападу, де крім Нємєца немає нікого (хоча Козак може перевести в атаку когось з номінальних півзахисників), уже говорилося. Досвідчена за іменами й воротарська лінія: наймолодшому з трьох голкіперів (Мартін Полачек), який досі не зіграв за Словаччину жодного матчу, – 27 років. Оптимальним же варіантом на цій позиції є Мартін Дубравка.

Мартін Шкртел, Ян Дюріца, Томаш Губочан, Петер Пекарік – досвідчені оборонці. Стрімко увірвався до збірної молодий Мілан Шкрініар з "Інтера". Свої шанси у Львові можуть отримати Ерік Сабо, Роберт Мажан і Лукаш Штетіна (той самий, який свого часу перебував у структурі "Металіста").

Станіслав Лоботка – зірка, що сходить в збірній Словаччині. Опорний півзахисник зарекомендував себе в "Норшелланні", а у "Сельті", за яку виступає з літа 2017-го року, вирішує завдання щодо топ-ліг. Навколо нього та Онджея Дуди з "Герти" гуртується контингент молоді збірної Словаччини: Ярослав Міхалік, Матуш Беро, Альберт Руснак.

Юрай Куцка і Владімір Вайсс проти України не зіграють через травми, тому зірковий контингент у півзахисті буде представлений Гамшіком та Маком. Патрік Грошовскі, Філіп Кішш – звичайнісінькі роботяги.

Ось така команда їде до України. Але це той випадок, коли Андрієві Шевченку потрібно якнайменше зважати на ім'я та стан суперника. Шлях лише один – будувати команду на майбутнє. А в такій ситуації сьогочасний результат відходить на другий план.

Фото - UA-Футбол