Заміна Ракицькому, альтернатива Степаненку. Кого Шевченко ще міг би викликати в збірну

Залежність тренерського штабу збірної України від "Динамо" та Шахтаря" давно є головним подразником для вболівальників національної команди. Час-від-часу київсько-донецьку компанію розбавляють представники тих команд, яким вдається хоча б натякнути на конкуренцію з грандами. Так було з "Зорею", а до цього з "Дніпром". Проте майже ніколи наставники збірної не звертали уваги на представників середнього класу, ігноруючи й тих футболістів, які подались в пошуках кращої долі за кордон. А потім в найвідповідальніший момент звучать заяви про малу обойму та необхідність викликати ветеранів, які можуть передати досвід, але мало чим допомагають в ігровому плані.

Відповідно перед кожним збором головної команди ЗМІ та вболівальники змагаються у вигадливості, щоб переконати тренерський штаб в необхідності викликати того чи іншого футболіста. На відповідні запитання журналістів, хто б не був на капітанському містку, звучить одна й та ж відповідь – "ми слідкуємо за всіма потенційними кандидатами". Проте як доходить до справи, у списку неможливо знайти імен, "не заплямованих" належністю до одного з полюсів сили вітчизняного футболу.

Тож не будемо порушувати традицію та запропонуємо чергову п’ятірку гравців, які, на нашу думку, як мінімум, могли б підвищити конкуренцію та розворушити визнаних лідер, а, можливо, в критичний момент навіть стати надійною опорою. Відразу додамо, що ми не враховуємо гравців, які є вихованцями "Динамо" або "Шахтаря" і які вже викликалися раніше в збірну. Тому в списку немає Дмитра Чигринського, Романа Безуса або Сергія Болбата, наприклад.

Ігор Пластун, "Лудогорець" (Разград). Фактурний, непоступливий, так, трохи заповільний, але з психологією переможця, поставленою в складі "вічного" чемпіона Болгарії. Вихованець "Оболоні", який зробив собі ім’я в "Карпатах", має значний досвід виступів на міжнародній арені. За його безпосередньої участі "Лудогорець" в поточному сезоні перемагав "Хоффенхайм" та "Брагу". Міг би стати непоганою заміною для травмованого Ярослава Ракицького. В такому випадку атаки міг би починати Микита Бурда, який непогано себе зарекомендував в цьому компоненті навесні.

Володимир Чеснаков, "Ворскла". Лідери малих команд не завжди стають своїми в командах, значно сильніших за потенціалом. Так, наприклад, було з Ігорем Худоб’яком. Але ми не дізнаємось, чи зможе влитись в колектив беззаперечний лідер бронзового призера Чемпіонату України, допоки його не покличуть у збірну. Володимир не зовсім підходить під стиль, який намагається прищепити команді Андрій Шевченко, але його бійцівські якості, стабільність та вміння зіграти як в центрі захисту, так і в опорній зоні можуть стати в нагоді у випадку травми чи дискваліфікації Тараса Степаненка.

Артем Гордієнко, "Зоря". В українському футболі ви не знайдете більшого універсалу, аніж хавбек луганської команди. Легше сказати, на якій позиції Артем не грав. Розпочинав справа в захисті, використовувався зліва і в центрі, розкрився на позиції центрального півзахисника, а в деяких матчах не безуспішно грав як атакуючий хавбек, здатний підтримувати темп атаки та вриватись в штрафний майданчик суперника. "Зоря" в цьому сезоні не вражала, але до Гордієнка, мабуть, було найменше претензій.

Мар’ян Швед, "Карпати". Фланги атаки здаються найменш проблемним місцем збірної України. На Марокко та Албанію були викликані Ярмоленко, який майже не грав другу частину сезону, Коноплянка, Марлос та Циганков. Віктор в останній момент випав через пошкодження. Залишились дві повноцінні бойові одиниці. То чому було б не перевірити Мар’яна Шведа, який навесні став справжнім мотором "Карпат". Саме його гра разом з Хорхе Карраскалем допомогла львів’янам уникнути проблем в боротьбі за виживання. Нехай він не вийде в основі, може навіть і для заміни не знайдеться можливості, але ніщо не заважає переглянути в тренувальному процесі, як талановитий вінгер взаємодіятиме з більш досвідченими виконавцями.

Михайло Сергійчук, "Ворскла". Цей форвард – приклад впертості та наполегливості. Засвітившись в Першій лізі, він провалився в "Карпатах". Зробив крок назад, щоб відновити впевненість у власних силах, та повернувся в еліту, де спочатку пройшов школу Романа Санжара, потім вписався в закритий стиль Юрія Вірта, а навесні допоміг команді Василя Сачка втриматись на третьому місці. Артем Бєсєдін, якого викликали разом з Яремчуком та Селезньовим, в чемпіонаті, що закінчився, відзначився шість разів. У Сергійчука – 9 точних ударів. При цьому ніхто не буде заперечувати, що рівень піднощиків снарядів у динамівця був вищий. При цьому Сергійчук забиває не тільки командам з нижньої частини турнірної таблиці. В минулому сезоні він відзначився в поєдинках і з "Динамо", і з "Шахтарем". В цьому вражав ворота гірників, а також засмучував фанатів луганської "Зорі". Йому – 26. Прогресувати напевне є куди. Уявіть, з яким би натхненням Михайло грав далі, якби на нього звернув увагу кумир дитинства Андрій Шевченко.

До чого це все? Та до того, що кожного разу слухати розповіді про скудність вибору, відверто набридло. Розкажіть про обмежений кадровий потенціал Ісландії, яка серед 300 тисяч населення знаходить команду, що з легкістю виходить з групи у складі Туреччини, Хорватії та України. Безперечно, "Шахтар" та "Динамо" - це локомотиви вітчизняного футболу, але й поза ними існує життя, в якому є сильні виконавців. Так, вони в підсумку можуть не виправдати сподівань, але, повторимось, ми про це не дізнаємось, якщо їх – гравців – не викликати на такі матчі, як зараз.