Рік прожитий недарма. Ярік не пішов зі збірної, а його виперли

Зо півроку тому ми ділилися радістю зі своїми читачами про те, що дихати стало легше – до легенів прибувало свіже повітря, плечі розправилися. Адже на той момент вже майже сім місяців в збірній України не було Ярослава Ракицького.

А тепер можемо констатувати радість як стабільний стан душі – хворобу подолано повністю, діагноз залишиться лише на папері. Процес одужання прогресував і досягнув свого піку, точки не вороття у найпотрібніший момент – перед чемпіонатом Європи 2020, на якому ми будемо представлені непоганою командою.

І дарма вірус зачаївся, увійшов до фази ремісії, готуючись знову вразити клітини організму, що поправляється. План не спрацював. І навіть остання атака, здійсненна вже в конвульсіях від потужної дії медикаментозних засобів, може спричинити хіба що діарею, але не загальне ослаблення організму.

***

В двох абзацах, написаних з лона ворожої країни, Ярік припустився купи системних помилок. Не дивно, адже інтелектом він ніколи не вирізнявся. І тут марно йому особисто чи його особистим фанатам щось пояснювати, але треба резюмувати історію хвороби для уникнення її в майбутньому. "Великий футбол став великою політикою" (с), – футбол був нею завжди. Великий спорт – це відображення процесів, що відбуваються у суспільстві. Лише недолугі або лицеміри сліпо продовжують розділяти ці речі.

"Саме страхом керуються люди, які розсилають запрошення до національної команди" (с), – не страхом, а суспільними вимогами. Не будь резонансу, пов'язаного з іменем Ярослава Ракицького серед журналістів, у Андрія Шевченка і його помічників / керівників / соратників виникала б спокуса й далі запрошувати до національно збірної людину, яка там не повинна бути з ідеологічних понять. Суспільний резонанс, а не страх. Хоча не дивно, що Ярік плутає поняття. Адже там, де він мешкає і працює нині, поняття суспільного резонансу якщо й існує, то не має жодного впливу. Воно придушене страхом опинитися жертвою диктаторського режиму.

Тому й хизуємося тим, що, додали, можливо лише одну краплинку в це море суспільного резонансу, але й цього достатньо для того, аби занести рік собі до активу – недарма трудилися впродовж нього.

"Не навичками футбольної майстерності ви апелюєте" (с), – то вже відголоски шкільних уроків математики, які Ярік, очевидно, прогулював. Бо інакше зміг би підрахувати кількість пропущених збірною України голів без його участі в кваліфікації Євро-2020 і вивів би нескладний підсумок: захист збірної України – один з найкращих у Європі. Благо, діє цей захист не так, як захист "Зеніта" на чолі з Яріком у Лізі чемпіонів:

Тут, очевидно, проблеми не лише з елементарною математикою, але й з основами самоаналізу.

"Я завжди бився на футбольному полі за перемогу для України" (с), – Іуда до того, як взяти 30 срібняків, теж перебував у благочестивому середовищі. Кожен зрадник колись проявляв вірність чи, принаймні, намагався це робити. І кожен колись переступав межу, з-за якої немає вороття.

Але найбільша помилка Ракицького ось у цих словах: "Я йду зі Збірної України" (с), – не можна піти звідти, де тебе немає. "Мене виперли зі збірної України", – так було б правильно.

Гарний день, гарний тиждень. Зрештою, гарний рік. Прожитий він точно недарма.

Особистий блог автора; редакція не несе відповідальності за зміст дописів в блогах