Сергій Ребров назвав найяскравіший матч збірної України кінця 1990-х

Колишній форвард національної збірної України й київського "Динамо" Сергій Ребров, який сьогодні працює коучем угорського Ференцвароша, пригадав виступи в команді синьо-жовтих у 1990-х.

Йдеться про відбір на чемпіонат світу 1998 року – матчі групового кваліфікаційного етапу.

Пам'ятними Сергій називає перемоги над Албанією з рахунком 1:0 вдома і на виїзді – в обох матчах Ребров забивав переможні м’ячі.

Так, суперник був не найвищого рівня, але, як правило, саме в таких матчах ти втрачаєш найважливіші очки. У двох поєдинках з албанцями ми мали перевагу, але за рахунком ледь-ледь перемагали – обидва рази 1:0. Не вистачало швидких голів. Хоча у виїзній грі я, отримавши пас від Андрія Шевченка, забив в кінці першого тайму.

Зате в Києві було дуже складно. Албанці трималися до 86-ї хвилини, але потім мені вдався точний дальній удар. Начебто і моментів було багато, але я ще тоді зрозумів, що на рівні збірних немає слабких команд – як би це банально не звучало. За свою країну всі б'ються, б'ються, цілковито віддаються і грають організовано.

Гра у два нападники добре підходила для швидких контратак команди Йожефа Сабо, але потрібно було багато працювати на оборону – всій команді.

Я і Андрій Шевченко не були винятками. Думаю, у нас це було закладено з дитинства – грати на колектив. Ось, є нападники, які люблять тільки забивати. І все. Я теж таке любив – не сперечаюся. Але мені приносило величезне задоволення і те, як я відбирав м'яча, віддавав результативну передачу. У нас були такі вимоги, і той, хто їх не виконував, просто сідав на лавку.

Я своїм футболістам зараз говорю те ж саме. Вважаю, що збірній України тоді багато дало повернення в «Динамо» Валерія Лобановського. Не можу сказати, що у Йожефа Сабо були якісь інші вимоги – мені завжди подобалося працювати під його керівництвом, навіть коли не грав. Може, йому часом не вистачало того авторитету, який був у Лобановського, але наш футбол у збірній був багато в чому схожий.

Хоча в національній команді, визнає Сергій, було складніше – туди приїжджали представники багатьох команд.

У тому відбірковому циклі важливою була домашня перемога над Португалією – на той момент це був, напевне, найяскравіший поєдинок збірної України за всю історію.

Багато що в плані впевненості дала нам і нічия з Німеччиною. У Києві ми провели хорошу гру, створювали моменти (пам'ятаю, як влучив у штангу). Хоча діяли, як прийнято говорити, другим номером. Не так, як грає зараз наша збірна. Але тоді у нас не було іншого виходу. Потрібно було багато бігати, потрібна була хороша готовність. Втім життя не стоїть на місці, і ми дочекалися того моменту, коли Україна намагається не поступатися в контролі м'яча навіть Португалії. Все залежить від філософії тренера.