До Дня закоханих. Як знаходили других половинок Маркевич, Григорчук та Вернидуб

Сьогодні у багатьох країнах світу відзначається традиційне свято всіх закоханих – День Святого Валентина. З деяких пір воно стало досить популярним і у нас. Люблячі люди дарують один одному квіти, подарунки, говорять компліменти та загадують бажання. Так, втім, було й раніше, коли про День закоханих у нашій країні мало хто знав. Натомість тепер про нього знають не лише хлопці та дівчата, а й представники старших поколінь, до яких належать авторитетні українські фахівці Мирон Маркевич ("Карпати"), Юрій Вернидуб ("Кривбас") та Роман Григорчук ("Чорноморець").

UA-Футбол розповідає, як і за яких обставин відбувалися їхні знайомства з майбутніми дружинами – Ганною, Лесею та Аліною відповідно.

• Мирон Маркевич: – Вперше майбутню дружину побачив на футболі. Було це у Львові, на одному із домашніх матчів "Карпат". На Аню не тільки я один звернув увагу – дівчина вона була помітна. Минув якийсь час і побачив її у ресторані, куди прийшов разом зі своїми товаришами. Там і відбулося наше знайомство. Запросив Аню потанцювати на повільний танець. Так з того часу і танцюємо - ось уже 46 років (сміється).

• Юрій Вернидуб: - Ми з Лесею знайомі ще зі шкільної пори. З нею навчалися у паралельних класах: вона – у "В", а я – у "Г". Заочно знали одне одного, а ближче познайомилися лише на випускному вечорі. Це було 1983-го року. З того часу й почали зустрічатися. На першому побаченні, пригадується, подарував духи "Діалог" спільного виробництва СРСР та Франції.

• Роман Григорчук: - Було це далекого 1986-го року в Івано-Франківську, у самому центрі міста. Одного осіннього дня початку жовтня була чудова погода. Ось тільки з точною датою знайомства у нас з дружиною Аліною вийшла накладка: вона вважає, що знайомство відбулося 4-го числа, а я впевнений, що 5-го. От і доводиться святкувати двічі – і 4 жовтня, і 5 жовтня (усміхається). Моє залицяння почалося із запрошення до драмтеатру. Пам'ятаю, що на першому побаченні було шампанське та квіти – хризантеми.