Шахтар - Динамо в Одесі. Закуліси матчу

"Це один із найспекотніших днів року", - каже колега, зустрівши автора цих рядків на одеському вокзалі. Погода, як виявилося – то один з факторів, що знівелювали старання організаторів щодо створення навколо матчу за Суперкубок шоу.

Ідея і підхід Генінсона та компанії були правильними, а от реалізація задуманого могла б бути й кращою. Зокрема, мова про неналежний рівень реклами події, що відбувалася в місті, безпосередньо на вулицях Одеси. Склалося враження, що до фан-зони в парку Шевченка потрапляли лише ті, хто прийшов на цю місцину полюбуватися видами на морську гладь.

Організація взагалі здавалася не доопрацьованою. Почати варто з того, що кілька проведених прес-конференцій представниками УПЛ протягом останніх десяти днів до самого поєдинку так і не дали відповідей на багато запитань. Наприклад, "Кубок-мобіль". Президент нашої Прем'єр-ліги Володимир Генінсон неодноразово говорив, що він курсуватиме по всій Одесі протягом тижня до самої гри, проте якогось розкладу, щоб одесит міг сходити в конкретне місце дислокації Суперкубка і цілеспрямовано сфотографуватися з ним, надано так і не було . Можливо, захід був більше розрахований на роззяв і приємну несподівану зустріч, але не більше.

Друге - це, звичайно, сама програма фан-фесту. Де, коли і о котрій відбудеться та чи іншу подія, також було не зовсім зрозуміло. Важко було зрозуміти шанувальникам розрекламованого DJ OMAR, коли чекати його виступу в фан-зоні: чи то в день матчу за кілька годин до гри, чи то вже після зустрічі, щоб вболівальники, яким не вистачило драйву від футболу, могли його послухати, чи то взагалі за день до матчу.

Вся ця неясність в деякій мірі також залишала відбиток на відвідуваності фан-зони: виділити час і сходити в неї - не питання. Особливо це стосувалося приїжджих уболівальників, які в принципі могли провести тут прямо перед самим стадіоном практично весь день. Тільки вболівальнику хотілося б знати, що його буде чекати крім гарного настрою, щоб потрапити на ту чи іншу подію. Здається, питання якраз в неповній інформованості глядача.

Але в цілому, фан-зона, незважаючи на всі ці нерозкриті до самого кінця таємниці, залишила приємне враження. Організаторам вдалося подарувати всім гостям гарний настрій, що є гуд. Найчастіше приємні емоції нівелюють якісь організаторські недоліки, і цього разу було саме таким

Свою роль відігравала погода. Спекотно було навіть на трибунах під час матчу, не говорячи вже про розпалену сонцем площу позаду стадіону в парку Шевченка в день та надвечір'ї. Вистояти перед сценою, з якої виступав ді-джей, і на якій згодом проводилися конкурси з розігруванням амуніції і сувенірів, було досить складно в силу спекотної погоди. Лише під вечір дихати стало легше, хоча свіжості все ще не вистачало. Ба більше, за десять хвилин до початку матчу існувало тверде переконання, що спека віджене вболівальників і від живого перегляду матчу. Але зі стартовим свистком трибуни, на щастя, заповнилися майже повністю.

Поруч з фан-зоною розкинулося наметове містечко, головним "експонатом" якого став трофей Суперкубка України. Охочі мали можливість сфотографуватися з "чашкою" не лише на власну камеру, але й позувати перед професійними фотографами, чекаючи на свої знімки на відповідних сторінках соцмереж. Про таку послугу майже відразу після входження до намету дізнався з вуст привітних послів UDP Суперкубка України.

Тут, до речі, хотілося б зупинитися на ще одній помарці. Подивіться на фото внизу: які перші асоціації у вас з ним з'являються? Навряд чи без якогось розпізнавального знака ви дізнаєтеся, що всередині вас чекає той самий Суперкубок. Спорудити якусь табличку, написану хоча б навіть від руки на аркуші паперу, перед входом - це закрило б ще ряд запитань. А так гостей очікував ефект несподіванки.

Непогана ідея - й з інтерактивом. Відвідувачам було запропоновано розгадати невеличкий футбольний ребус, пов'язаний з досягненнями "Шахтаря" та "Динамо". Вимагалося розкласти макети кубків на спеціальні місця у відповідності до реальних здобутків киян та "гірників" на футбольній ниві України та Європи.

Церемонія відкриття матчу за Суперкубок була дуже ненав'язливою і короткою, що допомогло глядачеві не заснути на її середині. Не менш цікаво було і в перерві поєдинку. Тут організатори втрапили в яблучко, протягом п'ятнадцяти хвилин розваживши глядачів не нав'язливими, простими, але веселими конкурсами (("Love-cam", поява якої дуже порадувала одного з авторів сайту, "злови футболку", що також позитивно впливає на розвиток бренду УПЛ).

Варто сказати, що на трибунах атмосфера панувала святкова. Для футбольної України, не розпещеної грою команд високого рівня, матчі такої організації та такого рівня – то віддушина. По реакції трибун на голи, а також резонансні епізоди, здалося, що "Динамо" підтримувала більша кількість людей. Втім, не виключаю, що саме здалося. Свою роль відігравали й фанатські сектори, з яких "динамівський" був значно активнішим.

Взагалі, не можна не відзначити одеського стадіону як місця проведення матчу за Суперкубок країни. Арена дуже миловидна. Гарні не лише фасад, чаша і службові приміщення стадіону "Чорноморець", а й прилегла до стадіону територія, що є, відверто кажучи, рідкістю не лише для українських умов. Тут одесити повинні дякувати як самим собі (за цілком доглянуту територію парку навколо стадіону), так і природі, яка відкриває прекрасні краєвиди на морські горизонти.

Не дивно, що Суперкубок в Одесі розігрується так часто, а також нерідко гостює тут збірна України. Прикро, що таке місто і такий стадіон не приймають матчів єврокубків. "Чорноморець", звісно, зараз не в тому стані, аби претендувати на Лігу Європи, але ж в країні є команди, яким буквально ніде приймати своїх суперників у єврокубках. Але не все так просто – "захотів – грай". Це найбільший біль: хотілося б, звичайно, щоб і Одеса побачила великий футбол, але чомусь всі клуби тримають в голові "чорноморський" варіант в найостаннішу чергу.

Підсумовуючи, можна сказати, що й без того шоу (а також пафосу навколо нього, що лився з уст Генінсона, Павелка і Потапа), яке створювалося під Суперкубок України, матч та навколоматчевий антураж не збідніли б. Саме перебування в Одесі в таку пору – це вже свято.

Фото - Олександр Риженко, Ігор Семйон