Майбутній невизначений час молодіжної збірної України

Пам'ятайте, з англійської: «the future indefinite tense» - майбутній невизначений час? Формально контракт головного тренера молодіжної збірної України Сергія Ковальця закінчився вчора. Чи продовжить роботу Сергій Іванович з молодіжкою? Чого чекати самому головному тренеру? Про що думати його підопічним? Яка їх подальша доля? Чи спільна вона? Питань виникає безліч, а де шукати відповіді - незрозуміло.

Скажу відверто, працювати на матчах збірної своєї країни - велика честь! Мені пощастило коментувати чимало поєдинків молодіжки попереднього циклу, що дало можливість поспілкуватися як з тренерським штабом, так і з самими хлопцями. Випала можливість попрацювати і на матчах нинішньої команди U-21, що дебютувала на телеекранах на Меморіалі Лобановського-2015.

Коли Ковалець в грудні 2012 року ледь вступив на нову посаду, то відразу зазначив, що тодішнім керівництвом ФФУ й головним тренером національної збірної Михайлом Фоменком перед ним було визначене першочергове завдання - підготовка гравців для головної команди країни. Відверто кажучи, більшістю ця інформація була сприйнята абсолютно скептично, бо з хлопців 1992-93 років народження на той момент досвід виступу в УПЛ не мав практично ніхто. Як не парадоксально, але в підсумку 7 гравців молодіжної збірної отримали виклик у національну команду Фоменка. Це Шевченко, Ордець, Малишев, Малиновський, Караваєв, Болбат і Будківський.

Крім того, більшість хлопців, добре показавши себе на міжнародному рівні у футболці молодіжки, перейшли з дублюючих складів, а також «Динамо-2» і «Шахтар-3» до основних або ж вирушили в оренди по командам УПЛ, де фактично кожен з них виступає і на сьогоднішній день. Тобто, саме в тій молодіжці вони відчули довіру тренерського штабу, що дозволило їм зміцніти психологічно та подолати бар'єр, який для багатьох молодих українських футболістів є проблемою - перехід у дорослий футбол. Це тонкий момент та реальна проблема, про яку багато говорять, але кажуть абстрактно, не намагаючись розібратися в її суті і не пропонуючи варіантів рішення. А після вже вболівальники кричать: «чому не грають наші молоді пацани? Де вони всі? Невже немає талантів?»...

Чим закінчився попередній цикл, ми чудово пам'ятаємо - виходом у плей-офф раунд кваліфікації Євро і вильотом від збірної Німеччини. Сумніваюся, що за факт непотрапляння на ЧЄ збірна або тренерський штаб підлягають суворій критиці. Робота була проведена серйозна, ми змогли конкурувати з хорватами та швейцарцями, які з молодих років виступають у ТОП-чемпіонатах, але оступилися на самій по собі топовій збірній. Крім того, та наша молодіжка грала душею, до чого весь час і прагнув тренерський штаб в роботі з підопічними. Звинуватити хлопців і тренерів у нещирості навряд чи хто-небудь зважиться. Особливо солідарні зі мною будуть жителі Черкас, які відмінно підтримували команду на своєму стадіоні, встановивши якийсь особливий взаємний енергетичний контакт з футболістами. Чого тільки вартий переможний гол Тотовицького у ворота збірної Латвії на 95-й хвилині! Просто фантастичний момент єдності.

Незважаючи на виліт від молодіжного варіанту Бундестім у грудні 2014-го контракт з Ковальцем продовжили ще на рік. Причому такий термін викликав деяке здивування, адже тренерам потрібно булобудувати нову команду та входити з нею в новий цикл, а рік у такому випадку - лише половина шляху.

За фактом, літо 2015 у сприйнятті українського вболівальника викликало приємні очікування - хоч і не було великих футбольних турнірів національних збірних, але наша молодіжка U-20 Олександра Петракова мала грати на Чемпіонаті світу відповідної вікової категорії, а юнацька збірна U-19 Олександра Головка - готувалася до свого Євро. І поки уболівальник смакував можливість повболівати за збірні України та роздивлятися, яке у нас футбольне майбутнє, тренерський штаб команди U-21 вирішував, як впоратися з виниклою дилемою. Адже їм належало ліпити абсолютно нову команду, по суті, зібрану з трьох - 1994, 1995 і 1996 років народження. Давайте відверто, ми тільки здогадуємося, наскільки кропітким є процес побудови будь-якої команди. Тим не менш, ми хочемо, щоб гра була красивою, а результат, природно, не розчаровував.

Традиційно відносини між тренерами всіх наших збірних, починаючи головною і закінчуючи юнацькими - дипломатичні. Все ж займаються однією справою, працюють над іміджем України на міжнародному рівні. Думаю, ні для кого не секрет, що нинішня молодіжка збиралася у великій метушні. Ковалець вирішив не висмикувати з молодших збірних потрібних йому футболістів для того, щоб не порушувати підготовку молодших команд до їх форумів. Припускаю, якби пріоритетним був саме результат команди U-21, на ЧС-2015 U-20 і Євро-2015 U-19 поїхали б інші склади, а молодіжка готувалася б спокійно до нового відбірного циклу, мала б час зігратися, як належить. Адже, очевидно, саме незіграність є основною проблемою недобору очок на старті кваліфікації до Євро-2017. Це думка тренерів, гравців, експертів і журналістів.

Після двох останніх матчів відбору з шотландцями та Північною Ірландією молодіжна збірна України повернулася з чотирма очками. Здається, це стало наслідком того, що тільки зараз хлопці поступово починають розуміти один одного на полі, налагоджуються ігрові зв'язки, з'явлється взаєморозуміння. Саме зараз, тому що це, повторюся, кропіткий процес. Тим більше, хлопці ще молоді, а зважаючи на специфіку збірних, спільні тренування вони мають не кожен день, а виключно в паузи, заплановані ФІФА.

Ще перед матчем з ісландцями, готуючись до ефіру, я спілкувався з гравцями молодіжки, які акцентували увагу на двох проблемах: все тієї ж незіграності через брак часу і неясності в долі тренерського штабу і, відповідно, їх самих. Днями, поспілкувавшись з капітаном збірної України U-21 Владленом Юрченко, почув слова: «Я, як і вся команда, хочемо, щоб Сергій Іванович продовжив нас тренувати, бо розуміємо, що йому довелося створювати збірну з трьох віків, і зараз, коли ми вже знайшли гру, не давати йому продовжити роботу - не правильно ». Солідарний з капітаном і півзахисник збірної, представник, якраз, наймолодшій команди, 1996 року народження, Олександр Зінченко: «Із Сергієм Івановичем приємно не тільки працювати, але й розмовляти. Це фахівець високого рівня, який віддає перевагу сучасний футбол: все має бути чітко і під контролем. Важливий ще той фактор, що він дотримується філософії гри через пас, а не виносу м'яча, як робить більшість команд. Так, у нас не проста зараз ситуація в групі, але шанси ще є, тому будемо працювати вдвічі більше, і у нас повинно все вийти».

Зупинятися на півдорозі – помилка, якої б сфери життя це не стосувалося. Сергій Ковалець і його помічники створюють вже другу команду з української молоді, для якої носити футболку національної збірної - честь! Хлопці грають з душею, вони сповнені рішучості - завдяки цьому ми маємо надію, як на позитивний результат в конкретному циклі, так і надію на світле майбутнє головної футбольної команди країни.

***

Ну, а поки ж ми оновлюємо сторінки спортивних видань в очікуванні рішення або ж хоча б прояснення чомусь заплутаної ситуації. Хочеться сподіватися на підтримку тренерського штабу молодіжки й з боку куратора національних збірних Семена Альтмана. Адже Семен Йосипович, маючи величезний досвід роботи тренера, знає, наскільки складно займатися нею в невизначеній ситуації щодо свого майбутнього і майбутнього команди.

Обговорити статтю з автором можна в його конференції www.ua-football.com/conferences/krutorogov