Імперія Сонця. Чому Денисові Бойку не слід залишати ''Бешикташ''

Вчора перемогою "Галатасарая" над "Фенербахче" у фіналі Кубка закінчився футбольний сезон в Туреччині. Головним героєм якого став третій "кит" турецького футболу - несподіваний Чемпіон країни "Бешикташ", а разом з ним - й Денис Бойко. Власне, Ліга Європи та Чемпіонат Туреччини - кращі трофеї українських легіонерів сезону 2015/16. І Бойко загрожує стати "наступником" Євгена Коноплянки у номінації "найвиснажливіша трансферна сага міжсезоння". Вже з квітня ЗМІ повідомляють про бажання воротаря залишити "Бешикташ" і про "Евертон" з "Аданаспором". Та цікаво, що таке бажання виникло виключно через брак ігрового часу. Адже колись безладний навіть на тлі Турецької Ліги клуб нині йде правильним шляхом. І намагається тягнути за собою весь турецький футбол.

Сонце не заходить

Османську Імперію в 19-му столітті називали "хворою людиною Європи". На звання "хворої ліги Європи" претендують, крім Супер Ліги, й інші, наприклад, ця. Чи ось ця. Та все ж "Три кити" турецького футболу - це не "Галатасарай", "Фенербахче" та "Бешикташ". А жахлива корупція, не менш страхітливе насильство (два обстріли гравців "Фенербахче" за останній рік) і жалюгідне керівництво клубами. 300-мільйонний борг (в євро), 142 позови проти клубу, конфіскація частини майна податківцями за борги (рік тому). А президент "Бешикташа" Йилдирім Демірорен в 2012-му році "в нагороду" отримав посаду голови Турецької Футбольної Федерації. Азіз Йилдирім продовжував керувати "Фенербахче" з в'язниці, де перебував через скандал з договірними матчами 2011-го року, і керує й нині, відбувши термін ув'язнення. І взагалі, в тому грандіозному скандалі "Фенербахче" та "Бешикташ" постраждали лише короткостроковим вилученням з Єврокубків, а функціонери клубів та ліги - мізерним відсотком ув'язнень.

А насильство триває. І клуб анархістів та інших лівих маргінальних кіл ( "Бешикташ") навіть випереджає в цьому аспекті клуб робітників ("Гала") та клуб середнього класу і ісламістів ("Фенер"). Фани "чорних орлів" й встановлювали світовий рекорд за гучністю підтримки, і вболівали проти власної команди. І влаштовували бійку з уболівальниками "Галатасараю" на матчі баскетбольного (!) товариського (!) турніру серед інвалідів (!!) в Німеччині (!!!). У кварталі Бешикташ (а не на площі Таксим) завжди найгарячіші виступи проти режиму президента Реджепа Тайіпа Ердогана (якого засвистали на відкритті нового стадіону клубу) і сутички з поліцією, як першого травня цього року і як навіть на святкуваннях завоювання чемпіонського титулу. І клуб слідом за вболівальниками схильний до скандалів і масового придбання "збитих льотчиків". Гуті, Сімау, Маттео Феррарі, Мануель Фернандеш, Рікардо Куарежма, Уго Алмейда, Фабіан Ернст, Мехмет Ауреліо. Острів загиблих кораблів...

Безлад в клубі плюс фінанси плюс адмінресурс "Фенербахче" і "Галатасараю"... Не дивно, що "Бешикташ" протягом 20-ти років лише двічі вигравав чемпіонат. Та чимало змінилося. Лукаш Подольскі, що страждає вже протягом кількох років, нікому не відомий норвежець з "Мельде", виключення з Єврокубків на сезон 2016/17 - це "Галатасарай". Спроби оживити кар'єри Лазара Марковiча і Нані, вічно незадоволений плейбой Ван Персі, що відволікає всіх від футболу, мінус 160 мільйонів євро за три роки - це "Фенербахче". А "Бешикташ" з новим президентом Фікретом Орманом - це не імениті, але якісні легіонери молодші за 30-ть. І дев'ять уродженців Західної Європи та Австралії турецького походження в сезоні 2015/16, молодих, але вже досить досвідчених і недорогих. Школи "Арсеналу", "Фулхема", "Гамбурга", "Айнтрахта", "Алкмаару" плюс знання турецької мови і менталітету. А ще 65 академій від Нігерії до Австралії з турецькими тренерами. І слова Ормана під час відвідування Мельбурна про те, що над клубом, як над Британською Імперією, ніколи не заходить сонце.

В підсумку, на хвилі продаж гравців до Китаю і спонсорського контракту на 145 мільйонів євро з Vodafone (за назву нового стадіону та логотип компанії на футболках), "Бешикташ" вперше протягом десяти років закінчив рік (2015-ий) в "плюсі" і відразу 10-мільйонному. 42-тисячна Vodafone Arena (легендарний "Іненю" вміщував 32 тисячі) - перший екостадіон в країні, з використанням сонячної енергії та дощової води. З екранами на сидіннях і трибунами над самим полем (яке, до речі, знаходиться нижче рівня моря).

Сонце сходить

У "Бешикташі" вважають, що зобов'язані своїм переродженням Славену Білічу. Експресивний хорватський рокер, власне, не досяг нічого особливого зі збірною своєї країни, а в московському "Локомотиві" взагалі провалився. Але саме він оптимізував селекційну, тренерську і трансферну роботу в клубі, привівши своїх людей. Він став улюбленцем вболівальників, в Лізі Європи переграв "Тоттенхем" і вибив у 1/16-ій фіналу "Ліверпуль". Саме його команда була першою протягом більшої частини сезону 2014/15. Але, як пояснив "австралієць" Ерсан Гулум, енерговитратний футбол Біліча з пресингом, біганиною і жорсткою обороною до кінця сезону спричинив серію травм та втому. Жодної перемоги у восьми великих дербі, двічі третє місце в лізі, виліт від "Брюгге" в 1/8 фіналу ЛЄ - і Біліч поїхав до "Вест Хема". А Орман згадав, що останні сім чемпіонатів вигравали турецькі тренери...

У 2002-ому році неймовірним третім місцем на Чемпіонаті Світу Шенол Гюнеш (його прізвище перекладається як "сонце") змусив замовкнути тих, хто скаржився на нудний захисний футбол його збірної Туреччини. Можливо, такий футбол, а ще й його жорсткий характер, впертість та нелюбов до легіонерів залишали його поза лавами трьох грандів. І він взяв лише два Кубка і чотири других місця з "Трабзонспором". Але його "Бешикташ" як і його "Бурсаспор" за рік до того, демонстрував яскравий атакувальний футбол і забив найбільше м'ячів в лізі (75 і 69). З командою з Бурси він став п'ятим в лізі і вийшов до фіналу Кубка. А з "Бешикташем" лідирував в 29-ти турах з 34-ох, здобув три перемоги в дербі і виграв чемпіонат. Не граючи вдома через побудову нового стадіону (як і протягом трьох останніх років) і подорожуючи Стамбулом та навіть до Коньї чи до Ізміру.

Особливих революцій 63-річний тренер не здійснив, просто замість посередніх південноамериканців і вікових або невиразних європейців привівши досвідчених, але ще не старих гравців, яким просто набридла багаторічна плідна праця у своїх хоффенхаймах, ганноверах, псв і хетафе. Так, прийшли ще Рікардо Куарежма і Маріо Гомес. Але португалець повернувся до клубу, в якому почувався як вдома. А німець був взятий в оренду замість вигідно проданого до китайського клубу Демба Ба. І Куарежма не зіпсував каші, а Гомес забив 26 голів в лізі і два - в Лізі Європи (з якої "чорні орли" завчасно вилетіли ще в груповому турнірі) ставши кращим бомбардиром ліги і найкращим легіонером в історії клубу за забитими голами протягом одного сезону.

Втім, при всій повазі до них і до Хосе Соси (ще один приклад вдалої селекції - гравець в розквіті сил, взятий задешево) найважливішим гравцем і проривом року був Огузхан Оз'якуп. Вихованець "Арсеналу", "новий Месут Озіл" перетворився з гравця ротації на одного з лідерів. Дев'ять голів проти двох, сім асистів проти п'яти, чудове бачення поля, техніка (іноді сто торкань м'яча за матч) шарм і разом з цим раптова "неозілівська" жорсткість в обороні і відмінна взаємодія з канадцем Атібою Хатчінсоном - "Оззi" став системотворчим гравцем команди в центрі поля. Гюнеш відмінно спрацював й взимку, вважаючи за краще не купляти дніпрянина Дугласа, а орендувати досвідчених ганноверця і мадридця Марсело і Алексіса. А Бойко був оперативно куплений після жахливих помилок двох перших воротарів команди в листопаді-грудні. І ще один пристойний футболіст з кризового клубу, звичайно, провалив півроку, зате змусив Толгу Зенгіна відчути конкуренцію і заграти відмінно. До речі, коли впертий Гюнеш відправив українця, що вже "поглядав у ліс", на трибуни - Зенгін знову грубо помилився. Тренер знайшов в собі сили серйозно поспілкуватися з Бойком, повернути його "з лісу" на лаву запасних. І отримав три перемоги поспіль і чемпіонський титул за тур до кінця першості.

У турецькому футболі вже зрозуміли, що принцип "гроші є - розуму не треба" не працює. Шоста за вартістю ліга Європи намагається змінитися. Ліміт на легіонерів, який відбивав бажання у турецьких гравців боротися і підвищував їх зарплатню до небес, значно пом'якшено. Нині замість шести в "старті" і восьми в заявці на сезон можна заявляти 14 на сезон і 11 - до заявки на матч. І таке буде дозволено лише клубам, які не мають боргів ані перед держзакладами, ані перед своїми працівниками, ані перед ФІФА. Запускаються програми залучення молоді. Вболівальникам гостей заборонено їздити на дербі. Започаткована система електронних іменних квитків, що дозволяє моніторити і відсіювати хуліганів. І у ліги вже є клуб-"маяк". Орман назвав цей успіх "дивом", згадавши й стадіон, й борги, й арешти майна. Але тут мова не про дива, а про правильний підхід до справи. Ось і на заміну Бойко планують запросити Бенуа Костіля і Стіва Манданда, пристойних французьких вільних агентів, які бажають нового виклику. І Орман знайде спосіб вигідно продати Дениса. Але чи варто йти з клубу, який йде правильним шляхом?

Фото - Sabah.com.tr, Thesun.co.uk, Dailymail.co.uk