Михалик: Якби я не продовжив контракт з Локомотивом, то перейшов би в Волинь

Український півзахисник "Локомотива" Тарас Михалик розповів про продовження співпраці з російським клубом, а також чому практично не дає інтерв'ю.

- Тарас, чому історія з твоїм новим контрактом з "Локомотивом" неабияк затягнулася, перш ніж в ній була поставлена ​​крапка? Клуб то збирався з тобою підписувати угоду, то потім передумав, а в підсумку співробітництво все-таки було продовжено. Що відбувалося насправді?

- Що відбувалося всередині самого клубу, я не знаю. Чув, звичайно, про якісь зміни, але не більше того. А ось з Юрієм Сьоміним, з яким у нас прекрасні взаємини, я спілкуюся регулярно. Коли в кінці сезону я вже збирався прощатися з уболівальниками "Локо", він сказав, що хотів би, щоб я залишився в команді. Я відповів своєю згодою і пошуками нового клубу для себе не займався.

Але, чесно зізнаюся, варіанти у мене були. До мене зверталися деякі клуби. Але всім я відповідав одне й те саме: якщо доведеться прощатися з "Локомотивом", то, як мінімум, рік хочу пограти за "Волинь". Це команда з мого рідного краю, і мені б хотілося пограти в її складі. Тим більше, що і від цього клубу я теж отримав конкретну пропозицію. Так що якщо б я не продовжив контракт з "Локомотивом", то перейшов би в "Волинь".

- А клуби української Прем'єр-ліги запрошували тебе в свої ряди?

- Так, було пару варіантів.

- У підсумку, ти все-таки підписав контракт з "Локомотивом" на один рік. Настільки малий термін пов'язаний з тим, що на більше ти в собі не впевнений, чи ж такою була позиція клубу?

- Наскільки я знаю, "Локомотив" з усіма футболістами, у яких закінчилися контракти, прагнув підписати нові угоди або на один рік, або за схемою "1+1". Але я ще в минулому році говорив, що готовий буду підписати угоду лише на рік. Просто хочу бути впевнений, що ще відповідаю рівню клубу і що трибуни не будуть свистіти в мою адресу. У підсумку, "Локомотив" запропонував мені підписати контракт за схемою "1+1", але я наполіг на своєму, і тому угода розрахована рівно на один рік.

Хочу грати на цьому рівні рівно до тих пір, поки йому відповідаю. Я не намагаюся за щось триматися, тверезо оцінюю свої фізичні кондиції, загальний стан і не хочу, щоб мені було соромно за те, як я виглядаю на полі. Ситуації, коли молодь мене буде обганяти спиною вперед, не буде. Поки, слава Богу, сили є, тому і залишаюся в "Локомотиві". А що буде далі, подивимося.

- У "Локомотиві" ти вже п'ять років. Кількість твоїх інтерв'ю українським ЗМІ за цей період часу можна порахувати на пальцях однієї руки. Настільки низький інтерес з боку вітчизняної преси чи ти настільки не любиш спілкуватися з журналістами?

- Скажу чесно: намагаюся взагалі не спілкуватися ні з українськими ЗМІ, ні з російськими. Тому що, з огляду на ситуацію, що склалася в загальному, не хочеться зайвим словом провокувати у вболівальників негативні емоції. Я все прекрасно розумію, і тому ми з вами поговоримо на цю тему, але не зараз, не будемо провокувати людей.

Так що зараз я тільки в крайніх випадках даю якісь коментарі або інтерв'ю. Наприклад, якщо прес-служба "Локомотива" звертається з проханням дати коментар для програмки до майбутнього матчу. Мене часто запрошують на всякого роду телевізійні передачі, обіцяючи торкатися лише тему футболу, але я все одно чемно відмовляю. Всьому свій час...