Герой футбольного дня. Максим Коваль

Говорять, що в бізнесі найважче заробити свій перший мільйон – а далі все буде примножуватися за певною визначеною схемою. Напевно, така модель працює і в футболі, хоча не обходиться без винятків. Максим Коваль, приміром, свій перший мільйон заробив дуже легко. Але опісля вже пішов по низхідній.

Молодому воротарю достатньо було вибухнути в кількох матчах. Спершу добре дебютував за "Металург" в грі проти ужгородського "Закарпаття", потім відстояв на нуль в поєдинку з "Динамо", взявши той епічний пенальті від Артема Мілевського. А вже на фоні звісток про зацікавленість у послугах Коваля київського гранда захистив свої ворота в матчі проти "Шахтаря", відбивши ще один одинадцятиметровий. Напевно, саме тоді Коваль перестав відчувати під ногами твердиню.

Принаймні, з переходом до "Динамо" для перспективного і дійсно талановитого воротаря розпочався етап, коли все пішло шкереберть. Ні, декілька сезонів Максим був основним у "Динамо." Навіть більше, отримав черговий, - енний за ліком, - шанс зовсім нещодавно – вже за каденції Олександра Хацкевича. Але прості помилки, - як то в надважливому матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти "Янг Бойзу", - знову і знову нагадують громадськості про те, що Максима Коваля поспішно записали до рангу зірок вітчизняного футболу.

Той матч проти швейцарців може бути показовим в розрізі кар'єри Максима Коваля. Впродовж цілого поєдинку голкіпер рятував команду, витягував складні епізоди, а в доволі простій ситуації припустився невимушеної помилки, яка перекреслила весь позитив. Коваль просто не вміє грати під напругою. Так було в Іспанії, коли хвилювання від дебюту в одному з найсильніших чемпіонатів планети перекреслили всі навики та здібності, зробивши з українця посміховисько. То була ще одна точка зламу і на без того кривій лінії кар'єри Коваля.

На воротарській позиції "Динамо", попри підписання повноцінного контракту з Денисом Бойком, не може похизуватися оплотом надійності. Проте навіть за такої ситуації місця для Максима Коваля не знаходиться. І Хацкевича можна зрозуміти. Гравці на кшталт Максима Анатолійовича – це бомби уповільненої дії, котрі здатні спаплюжити командні старання в найбільш неочікувані моменти… Отож, оренда до "Аль-Фатех".

"Говерла", "Оденсе", "Депортіво"… Тепер Саудівська Аравія. Прогресом такий розвиток кар'єри назвати точно не можна. Тим паче, у 25 років – розквіт для футболіста. Тут можна думати-гадати над подальшими перспективами українця, над тим, що дасть йому чергова оренда, чи менше тиску спричинюватиметься на нього в арабському світі. Але всі ці бесіди будуть мати ефект переливання з пустого в порожнє. Бо Максима Коваля вже навряд чи щось виправить. Таким він і залишиться до кінця кар'єри – здібним, небезталанним, і таким, що абсолютно не вміє тримати удар.

Фото - UA-Футбол