Андрій Лунін. У вирі невизначеності

Коли щось не влаштовує – треба щось змінювати. Прописна істина підходить як для повсякденної життєвої рутини, так і для, наприклад, спортивних цілей. Однак змінювати треба рішуче і безповоротно, будучи готовим вловити навіть найменший шанс.

Андрій Лунін не має ігрової практики – і це не може влаштовувати ні самого воротаря, ні тих людей, які виховали Андрія як спортсмена, ні його вболівальників. Хоча впродовж першої частини поточного сезону Андрій не раз зі сторінок ЗМІ зазначав, що йому подобається бути частиною "Леганеса" навіть без ігрової практики, усвідомленням того, що ти затребуваний лише тоді, коли не виходить зіграти у конкурента, шкребло душу, наче кішка – оббивку домашнього дивана.

Лунін ніколи про це не говорив, але можна припустити, що Андрія гріли перспективи за сезон-другий опинитися у "Реалі". Нехай спершу навіть у якості дублера. Очікуючи світлого майбутнього, можна було миритися з каденцією у "Леганесі". Адже Лунін, будучи втягнутим у процес Ла Ліги (нехай – лише через тренування), отримав можливість працювати над вивченням мови безпосередньо в середовищі і створювати собі образ у іспанській пресі. Тож можна було закривати очі на дивні процеси, які відбуваються в команді, котрою з технічної зони керує Маурісіо Пельєгріно.

Але з Мадриду попросили Хулена Лопетегі, під протекторат якого і приходив Лунін. Попросили і Сантьяго Соларі, який не знайшов спільної мови з Кейлором Навасом і готовий був підтягувати реалівську молодь. І прийшов Зідан, під якого будують зіркову команду, який довіряє Навасу, поважає Куртуа і вірить у свого сина Люку Зідана. Де в цій картині місце для Андрія Луніна? Перспективи опинитися у командній вертикалі "Реала" розвіялись так само різко, як і з'явилися під час переїзду з України до Іспанії. І як, повертаючись до першого абзацу, тепер змінити ситуацію, якщо крізь пальці шанси на майбутнє, навколо яких і був зав'язаний душевний спокій?

Нині у Луніна вимальовуються два варіанти: продовжувати співпрацю з "Леганесом", борючись за місце основного воротаря, або переходити з наступного сезону в чергову оренду до іншої команди. Найцікавіше те, що зараз Андрій не в змозі визначити пріоритети і чітко розкласти цілі навіть для самого себе. Не може, бо ситуація, яка склалася у "Леганесі", просякнута нестабільністю та непередбачуваністю.

По-перше, головний тренер "пепінерос" не поспішає продовжувати контракт з клубом, котрий завершується влітку поточного року. І хоч іспанські ЗМІ зазначають, що угода буде продовжена у випадку збереження "Леганесом" місця у еліті (а для цього є всі підстави), від Пельєгріно можна очікувати несподіваних ходів. З його то принциповістю… Її, - принциповість, - до речі, демонструє і той факт, що в червні 2018-го Пельєгріно відмовився від пропозиції очолити "Леганес" на два роки, висунувши умову – лише один рік. Далі, мовляв, будемо думати. На своєму тренер стоїть завжди і всюди, а керівництво "Леганеса" занадто поважає аргентинця, аби йому суперечити.

По-друге, Куельяру довіряють як досвідченому воротарю і одному з лідерів роздягальні. Іван – авторитет у команді і приклад для суспільства як людина, котра займається благодійністю. І, нарешті, що є, можливо, найважливішим фактором, Куельяру довіряють тому, що сподіваються переконати його пролонгувати контракт з клубом, який завершується після поточного сезону. Але чи вмовлять? Карти цього пасьянсу можуть розкинутися кількома різними комбінаціями.

В контексті отримання ігрової практики Луніну не допомогла навіть прописана "Реалом" в контракті оренди опція штрафних санкцій по відношенню до "Леганеса", якщо той не довірятиме взятому в позику воротарю. Іспанська преса досі не розібралася в тому, як "пепінерос" вдалося обійти цей пункт: чи то були обумовлені якісь додаткові деталі, чи то клуб просто готовий заплатити, не бажаючи йти на конфлікт з Пельєгріно. Останнього, до слова, нервували постійні запитання журналістів на прес-конференціях щодо того, чому не грає Лунін. На свідомості впертого тренера, можливо, й цей нюанс наклав відбиток: хочуть Луніна – а я зроблю по-своєму.

Так чи інакше, Луніну нині просто залишається чекати літа. А що буде далі – навіть бабця на кавовій гущі не передбачить.