Занадто тепла зустріч. Що очікує на Руслана Малиновського в Аталанті

Навіть італійські ЗМІ, заклопотані справами Матейса Де Ліхта, Мауро Ікарді та іншою смакотою Меркато, втомилися від переходу Руслана Малиновського, називаючи його "сагою" і "нескінченною мильною оперою". Що ж, хоча б нарешті ця опера закінчилася. "Аталанта" випередила "Сампдорію" і придбала гравця, сплативши свою третю трансферну суму в історії - 13.7 млн. євро. І для уродженця Житомира такий результат - найкращий. Більше того - справедливий.

Зростання на очах

Своєю працею та боротьбою з проблемами Руслан заслужив цей перехід як ніхто інший. Він не вважався особливо талановитим. В "Шахтарі" пробився лише в третю команду, невдовзі розформовану. "Севастополь" також припинив існування доволі швидко. Тренери в "Генку" спочатку відзначали нервовість гравця, зайве накручування себе, що закінчувалося жовтими та червоними картками (29 та 4 загалом відповідно) та вирішальними втратами м'яча. Говорили і про слабку "фізику", особливо на початку сезонів. Заважали й постійні переведення з позиції на позицію - останній опорник, лівий вінгер, "десятка", найчастіше - "вісімка". І вже точно - травма хрестоподібних зв'язок коліна, що знищила майже цілий сезон.

Втім, попри все Малиновський став одним з найкращих гравців чемпіонату, архітектором "Генка".

Бельгійські журналісти та експерти не раз порівнювали гру "королівського клубу" з барселонською, а 18-го номера команди називали "магом", "генералом", презентором гарного футболу, зіркою центру поля, топ-гравцем, "гала-Малиновським". Його удар порівнювали з найкращими зразками в сучасному футболі і в історії бельгійського. Відзначали професіоналізм і важку працю на тренуваннях, прогрес в швидкості та витривалості. Українець виріс на наших та бельгійських очах.

Негарно, але вчасно...

Залишати "Генк" та Бельгію слід саме нині. Після беззаперечно рекордного сезону в кар'єрі за голами та асистами (по 16). Після перемоги в чемпіонаті. Після відходу тренера-переможця до табору головного суперника - "Брюгге", а також від'їзду ще двох найважливіших гравців. Новий наставник прийшов з "Шарлеруа" і ніколи не працював з командою калібру "Генка". А його слава захисного тренера суперечить і політиці клубу, і чеснотам Малиновського. Тому настав час максимального стрибка гравця та максимального заробітку клубу на трансфері.

Так, відхід вийшов негарним. Навіть якщо "Генк" справді дав обіцянку відпустити його як ознаку вдячності за рішення залишитися взимку, в розпалі боротьби за чемпіонство. Все ж гравець має чинний контракт, а трансферне вікно зачиняється лише наприкінці серпня. Тому рішення не приходити на тренування вже нині і слова про зраду, втрату довіри та неможливість залишитися в клубі дратували. Але такий сучасний футбол. Таке влаштовують навіть зірки - Тібо Куртуа, Ікарді, Неймар. І саме ці демарші допомогли Руслану піти швидко. А в новому клубі про негарну поведінку ніхто і не згадає, адже клуб клубу вовк.

... і у належне місце

Пунктом призначення також можна бути задоволеним. Руслан все ще не особливо готовий до енерговитратних АПЛ та Бундесліги. Франція просто не особливо цікава. А в Іспанії чотири з п'яти найкращих команд сезону 2018/19 (якщо не всі п'ять) грають в обережний прагматичний футбол. В Італії ж навпаки - можна помітити рух до яскравого, комбінаційного, атакувального футболу з ослабленням вимог від оборони. Особливо - в "Аталанті".

Переможець Серії А за забитими м'ячами у сезоні 2018/19 (77) постійно застосовує високий пресинг, причому персональний. Розташовує латералів вельми високо, делегує вперед і одного з центральних захисників. І постійно прагне володіти м'ячем (третій у сезоні). Причому пасує швидко, інтенсивно та вертикально. Від цих принципів команда Джан П'єро Гасперіні не відступає ніколи, незважаючи на стадіон та суперника. Не відступає і від тактичної схеми з трьома центральними захисниками та трьома гравцями атаки. А це означає стабільність. Стабільність стилю, який чудово пасує українцю, що він і відзначив в першому інтерв'ю в якості гравця команди.

Пасує йому й клуб. Місто Бергамо не менш спокійне та провінційне, ніж Генк, що полегшує адаптацію. Навіть після найкращого сезону в історії з третім місцем у лізі та фіналом Кубка власник клубу Антоніо Перкассі називає головною метою на наступний сезон... залишитися у Серії А. Разом з тим, мова зовсім не про каліфа на годину. Три останні сезони "Аталанта" закінчувала в Топ-7 ліги. Записала на свій рахунок перемоги над "Ювентусом" (гучні 3:0 в Кубку), "Інтером", "Наполі", "Ромою", "Міланом", "Лаціо". І завоювала прихильність всіх нейтральних вболівальників.

Більше того, "Аталанта" - один з небагатьох клубів в Італії, який володіє стадіоном. Та ще й право на нову назву "Атлеті Адзуррі" (нині на реконструкції) вже продане відомій енергетичній компанії. Відбудовано тренувальну базу клубу, налагоджено співпрацю з ще однією, зовнішньою. А Перкассі вже відчуває, що путівка до ЛЧ "змінила все", відчинила нові двері, встановила нові зв'язки з тими, хто раніше й не дивився в бік "Ла Деа". Ну а академія навіть в найгірші роки першої команди вважалася однією з найкращих в Італії, працюючи за принципом "Аяксу" - не результати та "фізика", а техніка. Тож загалом мова про потужний стійкий клуб, здатний надовго ускладнити життя грандам Серії А.

Зустріли за статистикою

Загалом італійські ЗМІ, як і вболівальники, зустріли новачка "Аталанти" прихильно. Нагадали про вихідців з "Генка" - Куртуа, Кевіна Де Брейне, Каліду Кулібалі, Сергея Мілінковіча-Савіча. Говорили про приємний сюрприз. Про доробок голів та асистів, вельми пристойний для гравця центральної зони. Про тактичну варіативність, техніку, бачення поля, чудовий удар лівою, "гарантії кількості та якості". Про дорослість та схожість стилю зі стилем гри "Аталанти". Говорили про не надто швидкісного, але динамічного гравця.

Довелося побачити порівняння Руслана з Тоні Кроосом, Ілкаєм Гюндоганом, Брайаном Крістанте, Мілінковічем-Савічем. А колишній помічник Мірчі Луческу в "Шахтарі" Карло Ніколіні в інтерв'ю Gazzetta dello Sport говорив про великого професіонала, серйозного працьовитого витривалого досвідченого гравця з відмінною лівою ногою. Тож перехід одного з найкращих в такому джерелі талантів як Жупілер-Ліга в Італії вважають успішною операцією. І це цілком можна зрозуміти. Як і чималі очікування від гравця.

"Наші скаути чимало стежили за ним і сказали, що він вельми добрий. Тому клуб не думав двічі. Він відрізняється від Мартена Де Роона та Ремо Фройлера, більш націлений на атаку і навіть здатний замінити Алехандро Гомеса між ланками. Це дуже гарне придбання для Ліги чемпіонів", - заявив Гасперіні. Справді, Де Роон та Фройлер не надто вдало пробивають з 16-20 метрів, тому й забили лише по два м'ячі у сезоні 2018/19. Та й загалом "Аталанта" за ударами по воротах здалеку залишилася 13-ою у лізі, за голами здалеку - шостою, за голами зі стандартних положень - восьмою. Замало. Малиновський ж обожнює удари та паси такого типу.

Здатний він і допомогти у володінні м'ячем. Серйозний прогрес в цьому компоненті відбувся завдяки зміщенням Гомеса назад та його участі в розіграшах м'яча ближче до центру поля і позаду центрфорварда. Але ж це зменшило загрозу воротам від колишнього гравця "Металіста". Малиновський здатний зняти з 31-річного капітана частину завдань, дозволить йому частіше загрожувати воротам. Або взагалі відпочити на лаві запасних. У грі на три турніри це знадобиться.

Суттєві "але"

Все б добре, але є кілька "але". І вельми суттєвих. Гасперіні - шаблонний концептуальний впертий тренер, який не полюбляє ротацію і не змінює успішний склад. Крім того, потужні фізично Де Роон та Фройлер закінчили сезон в десятці ліги за загальною кількістю передач, а також шалено працюють у відборі.

Тому гравцеві, який бажає витіснити їх зі складу, ні в якому разі не можна вимикатися з гри і слід старанно відбирати. З чим Руслан все ще відчуває проблеми. А є ще й Маріо Пашаліч, який, як і Малиновський, вміє рухатися вперед і пробивати по воротах.

Оренду хорвата вимагав продовжити особисто тренер, з Малиновським знайомий лише з звітів скаутів. Гасперіні прямо заявив, що бажав взяти не гравця центру поля, а форварда. Звучить не дуже обнадійливо. Також відзначимо божевільну витривалість команди, її 26 набраних очок з камбеків та 16 з 20-ти останніх м'ячів, забитих в другому таймі. Чи достатньо витривалий Руслан для такої гри, для скаженого темпу до останніх секунд? Не факт.

Клуб з розумним планом побудови, але не гранд. Матчі Ліги Чемпіонів на легендарному "Сан Сіро", але спокійне місто дислокації. Тренер-вчитель та вихователь гравців. І ліга, наступний сезон якої колишній гравець "Аталанти" Алессіо Таккінарді називає одним з найяскравіших за останні 20 років. Відмінна сцена для наступного кроку Руслана. Звісно, проблеми будуть. Для клубів такого калібру дебют у Лізі Чемпіонів часто виявляється болючим. Загалом "Аталанта" Гасперіні починає сезони традиційно погано. Що на цей раз можна буде звалити на дорогих новачків Малиновського та Луїса Муріеля. А наставник вельми впертий та вимогливий. Однак в 26-річному віці час приймати подібні виклики. Цей виклик прийнято.