Учасники Євро-2016. Збірна Уельсу

Збірна Уельсу в футбольній ієрархії – помітний, але все ж молодший брат на тлі більш успішних британців. Звичайно, коли на островах стали грати в нову версію гри з м'ячем, валлійці не могли залишитися осторонь – але підключилися вони пізніше і успіхів домагалися помітно менших. Мало яка збірна починала свою історію з семи поразок: «дракони», звичайно, грали на зорі футболу тільки з Шотландією і Англією, так що довго не могли досягти позитивного результату.

Очевидно, що за історичними звитягами збірна Уельсу поступається i англійцям, і шотландцям, й ірландцям. Напрошується порівняння з Північною Ірландією, але в айрішiв виходів на чемпіонати світу в три рази більше, а на Євро вони дебютують одночасно. У середині п'ятдесятих в ФІФА вирішили, що британців вже можна відправляти в різні групи відбору – як наслідок, ЧС-1958 став першим і поки єдиним, на який вийшли всі британські збірні.

Уельс тоді обіграв вдома збірні НДР та Чехословаччині, але фінішував в групі лише другим – правда, збірна Ізраїлю в міжконтинентальних «стиках» була обіграна впевнено. Головний подвиг, вершина валлійської футбольної історії – перемога над великими угорцями. У 58-му вже цілий ряд мадярів покинув країну і збірну, але залишився Грошiч, залишився Хідегкуті, залишився Божик… Проте, Уельс зміг добути в першому матчі нічию, а в переграванні (обидві національні команди набрали по 3 очки) виграв 2:1. У плей-офф «дракони» потрапили на Бразилію, де їх запеклий опір зміг зупинити лише Король:

Надалі валлійці приблизно на півстоліття опустилися до рівня «є відмінні гравці, немає хорошої команди». Рекордсмени збірної, наприклад, завжди будуть легендами Мерсiсайда: головний гвардієць Невілл Саутхолл, безумовно, кращий воротар в історії «Евертона», а Іан Раш – кращий бомбардир в історії не тільки «драконів», а й «Ліверпуля». Легенд і зірок вистачало – Джон Чарльз, Райан Гіггз, Марк Хьюз – завжди, але Уельс постійно фінішував у відборі низько, нижче в тому числі й не таких статусних команд.

Наша збірна перетиналася з валлійцями у відборі до чемпіонату світу-2002, коли у них гравців топ-рівня було навіть більше, ніж зараз. Райан Гіггз ще ​​не в ролі шанованої всіма легенди, символу професіоналізму – а «просто» один з кращих вінгерiв світу, швидкісний і креативний. Джентльмен Гарі Спід, який і до цього дня тримається в топі гвардійців АПЛ – практично ідеал англійського півзахисника. Ну й розбавляв компанію двох нудних профі Крейг Белламі – тоді ще висхідна зірка, якій дуже скоро доведеться боротися за чемпіонство з «Ньюкаслом». Ця команда могла домогтися багато чого – але валлійці завадили самі собі, захопившись дивною авантюрою.

В принципі, досвідчений і дуже крутий форвард Марк Хьюз міг тоді допомогти «драконам» – він і в свої 38 непогано грав за «Блекберн», допоміг клубу вийти і закріпитися в АПЛ. Але в 1999-му році Спаркі перестав грати за збірну, зосередившись на роботі... головного тренера! Валлійська федерація призначила коучем діючого футболіста, легенду збірної. Склалася парадоксальна, майже унікальна ситуація: Хьюз тренувався і грав під керівництвом Грема Сунесса, а кілька разів на рік виїжджав у збірну і тренував сам. Глобально ні до чого хорошого це не призвело – валлійці застигли на передостанньому місці в групі – але з командою Лобановського Хьюз два рази зіграв 1:1. Тренер, що відмінно зараз справляється в «Сток Сіті», набив руку на збірнiй.

У зворотному напрямку – з середняка АПЛ в збірну – просунувся Кріс Коулмен, нинішній наставник валлійців. Шоком для всієї валлійської нації, не те що збірної, стало самогубство того самого Гарі Спіда: коуч, що відмінно тренував «драконів», наклав на себе руки через особисті проблеми. Підхопив національну команду Коулмен, для якого це був чи не останній шанс реанімувати кар'єру. Зовсім молодий тренер залишив про себе враження в «Фулхемi», але провалився в «Сосьєдаді», а в «Ковентрі» й грецькiй «Ларіссi» головним чином втрачав репутацію.

Коулмену всього 45, а він уже може вважатися досвідченим і багато що бачившим фахівцем. Він на рідкість сучасний, не побоявся працювати на континенті – і зміг вивести команду на великий турнір, коли в це не вірив вже ніхто. Відбір на ЧС-2014 «дракони» закінчили передостанніми, нижче за Сербію й Шотландію – а в останньому відборі взяли 4 очки з Бельгією, впевнено випередили Боснію і без усiляких «стиків» кваліфікувалися на Євро.

Футбол сучасних «драконів» - це рух, пресинг і ставка на яскраво вираженого лідера.

Гарет Бейл. Національна футбольна ікона, надія всієї країни. У Мадриді за трон Гарету доводиться змагатися з Роналду, але коли він приїжджає в розташування збірної - саме він цар і бог, саме навколо нього будується все, що придумає Коулмен. У відборі Уельс забив 11 голів, з них 7 - на рахунку Бейла. У сучасному футболі рідко можна побачити команду, в якій десять чоловік допомагають реалізувати себе одній людині.

Коулмен ставить Гарета десь у нападі, не особливо прив'язуючи його до конкретної точки на полі. Бейлу дозволено дуже багато. Важко навіть уявити, що буде з Уельсом на чемпіонаті Європи, якщо Бейл не дай бог травмується в фіналі Ліги чемпіонів. Історія валлійського футболу не знає людини, якій слідом за особистою кар'єрою вдалося протягнути наверх і збірну країни. Белламі, Раш, Спід, Гіггз - всім цим шанованим людям не вдалося зробити те, що вже зробив Бейл.

Але готуватися до матчів проти збірної Уельсу як до гри проти однієї людини можна порівняти зі спробами задобрити «халяву» напередодні сесії. Захопившись ліквідацією мадридської зірки, можна забути, що в складі «драконів» є ще десять чоловік з досвідом англійської Прем'єр-ліги.

В жодному разі не варто ігнорувати статистику захисників, які пропустили в десяти матчах відбору всього чотири голи. Причому фаворити групи бельгійці Уельсу не забили жодного разу. Коулмен не просто так зміщує акцент на надійність оборони. Яким би крутим не був Бейл, але без поставленої гри ззаду навіть «Барселона» розгубила лідерський відрив у Ла Лізі. Фактично при схемі 3-5-2 на полі у «драконів» виходять п'ять номінальних захисників: Гантер, Вільямс, Девіс - в центрі, Річардс і Тейлор - по краях.

По воротарях питань немає: Хеннесі, Уорд і Фон Вільямс викликалися на березневі товариські матчі, так що квитки до Франції для них куплені вже давно. Двоє останніх, як ви розумієте, їдуть на турнір в ролі резервістів. Хеннесі нарешті знайшов себе у складі «Кристал Пеласа» і за мірками АПЛ став вельми непоганим воротарем, що володіє хорошою реакцією. Воротар «Ліверпуля» Уорд начебто був травмований, але до кінця травня має бути в строю.

Другий важливий момент - міцний кулак в центральній зоні, що безпосередньо впливає на успішність дій Бейла попереду. Непохитні позиції Ремсі, Аллена і Вогана. Те ж саме можна було б сказати і про футболіста «Кристал Пелас» Ледлі, якби він не отримав травму в матчі зі "Сток Сіті". Власне, через це Коулмен і відклав оголошення розширеного складу на кілька годин - чекав вердикту лікарів. Начебто пошкодження Ледлі виявилося несерйозним, але час покаже.

На підготовчий збір Коулмен викликав цілих сім нападників. Вже зрозуміло, що атакуючу групу чекає грандіозний відсів. При грі в один-два форварда нема чого перевантажувати заявку потенційними резервістами, до того ж якщо другим нападником часто виступає недоторканний Бейл. Найбільші шанси поїхати на Євро мають Черч, Воукс і Робсон-Кану. Але не варто поспішати списувати з рахунків універсалів Коттерілла і Лоренса - ці хлопці спокійно можуть зіграти на інших позиціях. А ось Бредшоу і дебютант Бернс напевно відчепляться від збірної після тренувального збору.

Загалом, збірна Уельсу - це класична британська команда, яка вміє закриватися і грати в повний контакт. Однак з легкої руки Кріса Коулмена «дракони» навчилися використовувати по максимуму сильну сторону кожного гравця. При всіх недоліках і легкої читаності, середня цінність валлійської команди все ж підвищилася. Значить, Коулмен справляється зі своєю роботою.