Барселона - Атлетіко 2:1. Ангели й демони Фернандо Торреса

"Барселона" - "Атлетiко" 2:1
Голи: Луїс Суарес 63, Луїс Суарес 74 - Фернандо Торрес 25
"Барселона": Марк-Андре тер Штеген, Херард Піке, Іван Ракітіч (Рафінья Алькантара 63), Серхіо Бускетс (Роберто 80), Даніель Алвес, Андрес Іньєста (Арда Туран 83), Луїс Суарес, Ліонель Мессі, Неймар, Хав'єр Маскерано, Хорді Альба
"Атлетiко": Ян Облак, Дієго Годін, Філіпе Луїс, Коке, Антуан Грізманн (Томас Тейє 76), Фернандо Торрес, Габі, Сауль Ньїгес (Анхель Корреа 90), Лукас-Франсуа Ернандес, Хуанфран, Яннік Феррейра-Карраско (Аугусто Фернандес 53)
Попередження: Серхіо Бускетс 48, Луїс Суарес 70, Хав'єр Маскерано 82 - Фернандо Торрес 29, Коке 33, Фернандо Торрес 35, Філіпе Луїс 61, Антуан Грізманн 73, Лукас-Франсуа Ернандес 78, Ян Облак 79, Аугусто Фернандес 86
Вилучення: Фернандо Торрес 35

На головне запитання анонсу відповідь була дана ще на стадії оголошення стартових складів. Сiмеоне вирішив брати бика за роги, йому потрібен був гол і максимальний результат на виїзді – тому він і виставив максимально (за своїми мірками, зрозуміло) атакуючий склад. Облак всією своєю масою повинен був заполонити ворота, перед ним лінію оборони утворили Луїс, Годін, Люка Ернандес і Хуанфран, але в центрі поля цілком яскраву трійку склали Габі, Сауль і Коке. На флангах вийшли Феррейра-Карраско й Грізманн, а стрижнем атак сьогодні повинен був стати Фернандо Торрес.

Енріке, в свою чергу, вирішив не мудрувати і просто випустив той склад, що виграв Лігу Чемпіонів. Альба-Піке-Маскерано-Алвес перед тер Штегеном, Бускетс і Ракітіч з Іньєстою в центрі поля, лінія атаки Неймар-Суарес-Мессі - це все знайомо і, головне, випробувано. Літньо-зимові новачки в особі Відаля й Турана просиділи весь матч на лаві. Що, до речі, зайвий раз піднімає питання: а чи варто було Ардi погоджуватися на перехід в «Барсу»? Чи варті ті зайві 1-2 медалі того, щоб бути запасним та/чи не грати найважливіші матчі?

Початок матчу у «Барселони» не склався. Не склався до такої міри, що найбільш технічним гравцем на «Камп Ноу» виглядав Феррейра-Карраско, який на дриблінгу пройшов пару чоловік. Дуже довго не було ударів в створ, Мессі при першому загостренні гри пробив так, що ледь не потрапив у кутовий прапорець. Безперечно, «Атлетіко» атакував ще менше, але ця команда була згодна на 0:0 ще два тижні тому.

Потім, правда, небезпека почала прокльовуватися. Відсутність в «індіанців» оптимальної лінії оборони дала про себе знати: саме Люка Ернандес програв верхову боротьбу Неймару, й бразилець з дуже перспективною позиції пробив вище воріт. Але «Атлетіко» тільки готувався до свого коронного туше. Коке видав відмінну розрізну передачу в центрі поля, Торрес, немов на тренуванні збірної в 2009-му, втік від Піке – і пробив тер Штегена ударом між ніг. Це був уже одинадцятий гол Ель Ніньйо в ворота «Барси»: 10 разiв він забивав їй у складі «Атлетіко» і один – в тому незабутньому півфіналі в складі «Челсі».

Що відрізняє команди типу «Атлетіко», так це особлива ощадливість до гольових моментів. Грізманн в наступній атаці бив з дуже незручної позиції, в один дотик – але пробив так, що воротар ледве-ледве, в котячому стрибку витягнув м'яч з дальнього кута. Справи у «Барси» складалися погано, дуже погано… але «той, хто нам заважає, той нам допоможе». Навіть колір волосся героя збігся: все той же Торрес на великій швидкості влетів у Бускетса і влучив йому по нозі. Швидше за все, ненавмисно – але ненавмисно теж можна покалічити. Брих був абсолютно правий, що видалив іспанця.

Залишок тайму «Атлетіко» дограв гідно, не дав супернику створити нічого. Але якби «Барсу» можна було обіграти одним пресингом, це б робили кожні три хвилини. Після перерви «блаугранас» в більшості закружляли таку карусель атак, що у «індіанців» затріщали кістки. Мессі фантастичним ударом через себе міг забити 500-й гол у кар'єрі, але трохи не влучив у ворота. Неймар iз перспективної позиції пробив у поперечину, коли у воротаря вже не було шансів.

Двоє красиво промахувалися, а третій криво забив. Луїс Суарес довго тримався в тіні, обмежуючись просто точними передачами в підіграванні і боротьбою зі співвітчизником (а якби ще й Хіменес грав в парі з Годином? Так тренер збірної Уругваю прилетів би через океан!). Але коли довга перепасовка «блаугранас» закінчилася не надто небезпечним ударом Альби, форвард немов ключкою, добив м'яч у сітку. Він чудово обігрує, так само бачить поле, відмінно грає головою, в стані вести за собою команду – але ніщо не розвинене у Суареса так сильно, як гольове чуття.

Матч в підсумку послужив відмінним (і не нудним) методичним посібником на тему «як видалення ламає гру команди». Начебто і втрачений найменш важливий елемент механізму для гри за рахунку 1:0 – але запресингувати суперника вже не виходить, зачепитися за м'яч теж. Зайва пара ніг дозволила «Барсі» володіти м'ячем зовсім вже божевільний процент часу, створити багато моментів і після рикошету один забити. М'яч після пасу Суареса відлетів від спини Годіна, але коли атакуєш, все відскоки за тебе – м'яч підібрав Алвес, і з його пасу Луїсіто вколотив переможний гол головою.

За рахунку 2:1 атакувати боялися обидві команди. Це той рідкісний випадок, коли вболівальники зрозуміють – ціна помилки стала просто величезною, і навіть люди біля телевізорів, незалежно від уподобань, встигли понервувати. «Атлетіко» програє, але може втішитися статистичними фактом: з восьми разів, коли «індіанці» програли перший матч плей-офф 1:2, вони пройшли далі в усіх восьми. Перевага «Барси» куди як простіше: хлопець, який знову забив їм в плей-офф, на «Кальдеронi» не зіграє.