Леоненко: У Динамо завжди було так – у вічі усміхаються, а за спиною п’ють на радощах за поразки

Напередодні матчу другого туру групового турніру Ліги чемпіонів «Бешикташ» - «Динамо» своєю безкомпромісною думкою про стан справ у київському клубі з UA-Футболом поділився колишній нападник киян, найкращий гравець України 1992-1994 років Віктор Леоненко.

- За дев’ять турів українського чемпіонату «Динамо» мені сподобалося лише по другому тайму матчу з «Олімпіком», - каже Віктор Євгенович. – І криза – то лише відмовки. Немає кризи у «Динамо» і «Шахтарі». Що б не робилося в країні, зарплату в цих клубах люди отримують вчасно. І немаленьку. В мої часи стан, у якому зараз знаходяться кияни, називався простіше – яма.

А ще хтось комусь не підходить: або ми Раулеві Ріанчо, або він нам. Пора усвідомити: не можуть українські гравці грати в «барселону». Проте парадокс виходить. Кияни всюди клянуться у вірності ідеям Лобановського, але на ділі в грі киян від Лобановського немає нічого, а від Рауля – все. Букмекерські контори скоро почнуть приймати ставки на кількість поперечних передач між динамівськими оборонцями. Ось і виходить, що маємо ТеТеДешних чемпіонів. У «Динамо» в грі постійно чотири оборонці та Рибалка з Сидорчуком, які опускаються нижче і обігруються. Нападники м’яча майже не мають. Найгірше, що в Раулевому стилі почала грати й збірна. Не розумію, навіщо це Шеві.

Правда, по другому тайму матчу з «Олімпіком» відзначив би Ярмоленка. Молодець Андрій, дуже гру підсилив. Інша річ, що так треба грати постійно. Сильного гравця саме стабільність і відзначає. Сильно треба проводити чотири матчі з п’яти, а не один чи два. Перевага «Бешикташа» над «Динамо» полягає в тому, що там є достатньо футболістів, здатних взяти гру на себе і завершити атаку. А в «Динамо» такий – тільки Ярмоленко. Не піде Андрієві гра (а вона йому часто не йде) – все.

Ось Циганков забив «Олімпіку» один і щез. Не було його на полі. Взагалі, я проти ротації, бо футболісти основи мають відчувати одне одного і грати разом постійно. Але в матчах на кшталт «Олександрії», коли ведеш 5:1, молодих випускати можна і навіть треба. Неправильно, коли 18-річний Циганков дебютує в грі проти «Наполі». Чому він не грав жодного разу до того? Або візьміть зараз? У Віктора в цьому сезоні вже могло бути мінімум сім-вісім поєдинків, а він зіграв чотири. Ребров же почав ставити хлопця не тому, що той талановитий, а від безвиході.

Вадою «Динамо» вважаю також надмірну обережність. Забили один м’яч – сідають в оборону. А коли відходиш назад, з’являється невпевненість у собі. Вболівальники ж тішаться: одначе ліпше, ніж при Блохіні. Суперечливе твердження. Давайте згадаємо, що Блохін грав ще у довоєнному, справді конкурентному чемпіонаті. Прийшли п’ять новачків – він їх відразу ставив. Ще ті як слід не зігралися, а Ігор Михайлович, не запитуючи тренера, потрібне йому підсилення чи ні, докупив ще п’ять.

А потім цих іноземців остаточно добив Ребров. Беланда, Мбокані, Ленс приїхали сюди зірками, гравцями основних складів збірних, лідерами колишніх команд. А Сергій їх на одну гру ставить, а в іншій залишає в резерві. Навіщо? В людей падає самооцінка, вони змушені виправдовуватися перед родичами й друзями. Ось нещодавно я не зрозумів, чому в резерві після хет-трика у ворота «Олександрії залишився Жуніор Мораєш. Ребров сам колишній нападник і мав би знати психологію людей, які грають у цьому амплуа. Форварди – люди жадні й егоїстичні, багато з них хоче боротися за титул найкращого бомбардира. То я був виключенням. Але ж інші однакові. Як ти будеш забивати, якщо тренер тебе то ставить, то не ставить? Звичайно, пропадає впевненість у власних силах.

На мій погляд, у нас трохи неправильне уявлення про роботу тренера. І підходи відповідні. Так ще з совєцьких часів склалося, мовляв, тренер має відповідати за все і відразу, бути мамою й татом одночасно. Але насправді тренер повинен просто виставити тих, хто найсильніший і сказати їм, хто за що в окремо взятих ігрових ситуаціях відповідає. То Сабо копирсався в урнах, шукаючи недопалки. І гасав по вечорах по квартирах, щоб перевірити, чи люди не п’ють. Правда, ніколи його не впускав. Я що абориген якийсь. Щоб у моїй хаті рилися посторонні особи?

Якщо ж говорити про найближчий матч проти «Бешикташу», то байдуже, якою буде гра. Головне – виграти. Бо ж не пробачать Реброву. Повірте, у «Динамо» завжди було так: ходять, у вічі усміхаються, а за спиною стукають Ігореві Михайловичу і п’ють на радощах, коли команда програє. Відтоді як помер Лобановський, чимало людей мріють опинитися на його місці.

Сподіваюся, проявить себе в Стамбулі Ґонсалес. У грі проти «Олімпіка» Дерліс одного разу відчув себе Мессі. То коли обіграв чотирьох одночасно. А ось у воротах, мабуть, гратиме Шовковський. У таких матчах потрібен досвід. Заміну Сані вартувало готувати давно. Не тішитися, що він у чемпіонаті України, тобто, чемпіонаті ДЮСШ не пропускає. То такий чемпіонат, що можна сісти в крісло, запалити сигару і спостерігати у воротарському майданчику, що там робиться на іншій половині. Однак потім будуть матчі на кшталт «Наполі», де істиний рівень готовності проявився відразу. Не розумію, навіщо це Шовковському. Хіба йому подобається уподоблятися Тимощуку і гнатися за рекордами, які нікому на хрін не потрібні?Але нехай гравець. Не розумію тренерів. Зі збірної ж вигнали не Тимощука, а Фоменка. Так само з «Динамо» виженуть не Шовковського, а Реброва.

Або взяти Антунеша. Вже збився з рахунку, скільки через нього «Динамо» пропустило. І тут після якогось матчу Ребров проговорився, що ставити Макаренка – то було його особисте рішення. Зрозуміло, що особисте. Чи до того склад обирали мої коти?

Матч другого туру групового турніру Ліги чемпіонів «Бешикташ» - «Динамо» відбудеться завтра, 28 вересня, о 21:45 на «Besiktas New Stadium» у Стамбулі.