Одержимість безладністю. Для перемоги над Брюгге Динамо мусить проявити іншу сутність

Останній матч чемпіонату України "Динамо" зіграло в непритаманному для себе стилі – контроль м'яча, багато коротких та середніх передач, ширина атак. Зазвичай Хацкевич так не грає, тож перемога над "Львовом" збила з пантелику.

Втім, як показує досвід, час від часу у "динамівців" прорізається гра. Проблема в тому, що спіймати хвилю стабільності і назавжди позбутися безладності "Динамо" з цим тренерським штабом не може. Згадаймо зиму і початок весни, коли "Динамо" класно за сумою двох матчів переграло "Олімпіакос" (тоді був не лише результат, але й думка у грі – без "бий-біжи"), але потім повернулося до свого звичного образу і осоромилось в протистоянні з "Челсі". Це наче одержимість демоном: час від часу людське єство проривається назовні з глибинних фібр душі і благає про допомогу, але більшу частину часу людиною керує безумство.

В контексті першого матчу з "Брюгге" про сором, певно, говорити недоречно, але сумніватися щодо спроможності "Динамо" пройти цей бар'єр, треба. Перший тайм – жах з елементами мінімального просвітління. Це просвітління пов'язане з, в цілому, гарним початком матчу, коли у "Динамо" були моменти: претензії на пенальті вже на першій хвилині, власноруч створений і благополучно занедбаний Бесєдіним супер-момент, зарядженість на боротьбу Вербіча. Але ж центр поля… Центр поля небездоганний "Брюгге" методично напружував і згодом натиск бельгійців приніс їм дивіденди. Перехопивши ініціативу в центральному колі, господарі могли вільно почувати себе на будь-якому клаптику футбольного поля.

Другий тайм – то вже інша історія. Як бачиться, "Динамо" ліпше підготовлене фізично: чого-чого, а носитися полем без задишки тренерський штаб своїх підопічних учить. Хоча й тут можна поставити питання ребром: чи не зловживають тренери "Динамо" фізичною підготовкою? Шепелєв травмувався буквально перед матчем, Циганков був пошкоджений на літніх зборах і досі не прийшов до тями, у Дуелунда досі залишаються проблеми, Соль, Буяльський, Кендзьора теж мали проблеми зі здоров'ям наприкінці минулого сезону чи влітку під час підготовки до нового футбольного року… Але це вже тема для іншої розмови.

В другому таймі "Динамо" запрацювало краще… Треба відзначити й тренерську рішучість Хацкевича. В минулому сезоні ми бачили матчі, коли Олександр Миколайович до останнього тягнув з замінами, а іноді навіть не вичерпував ліміту а-ля Михайло Фоменко. Але вчора дві зміни були зроблені одразу після перерви, та й з третьою тренерський штаб не зволікав. Відчувається, що на Родрігеса Хацкевич розраховує – тут йому селекційна підконтрольна Шаблію служба догодила, на відміну від Краснікова, футболісти якого не приживаються, наче органи після пересадки до людського організму без медикаментозної підтримки. Додали динаміки і думки грі й Циганков з Де Пеною. Останній так взагалі проявив себе ліпше Вербіча. Не беремося стверджувати, що доречніше було би зі старту задіяти латиноамериканця замість словенця, але як щодо варіанту Де Пени замість Караваєва? Карлос ніби універсал, здатний зіграти на різних позиціях, а Караваєв поки що непевно виглядає у "Динамо" – особливо під грифом "підміни Циганкова". Це загальні враження від початку сезону, сформовані не лише на основі "привезеного" вчора пенальті…

Вербіч, мусимо констатувати, наразі грає гірше, аніж на початку своєї каденції у "Динамо". Благо, щодо словенця не простежуються проблеми з мотивацією, але під стиль гри Хацкевича Беньяміну прилаштуватися важко. Це помітно навіть неозброєним оком. Треба звернути увагу й на дії Циганкова. Погана форма? Відходить від травми? Ну звісно, це поважні причини. Але чи можуть вони виправдовувати кричущі індивідуальні помилки, допущені на рівному місці? На початку другого тайму вчорашнього поєдинку, до прикладу, Циганков, отримавши м'яч в центрі поля, помітив абсолютно вільного на лівому фланзі Вербіча. Точна передача могла б виводити партнера на перспективну позицію, але Віктор парашутом запустив м'яча… метрів зо два за спину Вербічу. Як пояснити таку колізію?!

В центрі поля "Динамо" дуже не вистачає людини, як додавала б щільності і зв'язувала б гру. Не знаємо, що за фрукт той Кадірі, йому Хацкевич поки що не довіряє. Буяльський – занадто м'якотілий, до того ж багато помиляється індивідуально. Сидорчук у вчорашньому поєдинку розвіяв ілюзії тих, хто після матчу зі "Львовом" кричав про довгоочікуване відродження капітана "Динамо". Гармаш? Гармаш це Гармаш. Не вилучили – і на тому спасибі.

Жерсон Родрігес дуже старався і як для такої ситуації, коли ти кинутий в бій майже без розкачки, без найменшого порозуміння з партнерами, витиснув максимум з можливого: створював тиск на захисників "Брюгге", створюючи простір для партнерів. Постійно пропонував себе під передачі, пресингував, не дозволяючи загалом не надто швидким гравцям "Брюгге" легко переходити за центр поля з м'ячем. Шкода, що не забив, хоча як мінімум одним шансом для голу запам'ятався.

Нарешті, треба сказати про Кадара. Аж надто легко в окремих епізодах угорець дозволяв перегравати себе один в один. Звісно, від Тамаша ніхто не очікує гри в стилі ван Дейка, але рівень надійності навіть в контексті київського "Динамо" ще можна підвищувати. Чи на угорця так впливають думки про нездійсненний трансфер до "Зеніта"?!

Цей "Брюгге" – значно слабша команда від тієї, яку ми бачили минулого сезону в групі Ліги чемпіонів. Бельгійці дозволяють грати, чимало помиляються індивідуально і не вражають винахідливістю в атаці. Зрештою, в основі команди не загубилися Бонавентуре і Соболь, які навіть в не найліпші часи українського футболу претендували максимум на місце в складі клубів середньої руки УПЛ. Проблема в тому, що "Динамо" одержиме неконтрольованою безладністю і ніхто не здатен передбачити, коли і на який за тривалістю проміжок часу назовні проб'ється єство більш-менш організованої і розсудливої команди. Хоча б тієї, яка не так давно успішно боролася з "Олімпіакосом".

Складається враження, що процес неконтрольований. Олександр Хацкевич, принаймні, погано порається з роллю екзорциста.