Якщо довго мучитися, що-небудь вийде. Акценти глядача на грі Динамо з АЗ

Заголовок статті народжувався приблизно в таких же муках, як результат матчу. Автору важко давалося усвідомлення того, як же це можна милозвучно назвати. Таке з ним буває досить рідко.

Якщо вірити рейтингу, то "Динамо", що замикає четвертий десяток клубів в Європі, удвічі крутіше АЗ, що розташувався ще на сорок сходинок нижче. Але не вірте очам своїм. Горезвісні "динамівські серця" давно і благополучно опустили планочку. Так що до поєдинку, та ще й з цілим віце-чемпіоном Нідерландів, Київ підходив аж ніяк не в ролі фаворита.

Більш того, напередодні букмекери вирішили віддати перевагу супернику. Треба думати, вирішальну роль тут зіграла інформація про кадрові проблеми команди Луческу. Страшно уявити, як би виглядало "Динамо" з настільки імпровізованим центром захисту, і без Циганкова, при попередниках Мірчі.

В принципі, гра підтвердила, що дзвіночок з "Десною" був зовсім не випадковістю. До перерви вона давалася киянам з великими труднощами. І взагалі, довгий час ми спостерігали досить посереднє дійство, в кращому випадку, на рівні Ліги Європи. З обох розумно обережних сторін. Безумовно, над ними тяжіла ціна помилки. Грали фактично до неї. Вірніше, терпіли.

До перерви від нудьги на полі зводило вилиці. Все, що мав АЗ - невдалий прийом м'яча Де Вітом в небезпечній близькості від воріт Бущана: 13-а хвилина цілком могла стати фатальною для "Динамо". Київ своїм випадом відповів аж перед походом в роздягальню: Влар підстрахував воротаря після удару Буяльського. На щастя, другий тайм компенсував нам дефіцит видовища.

Уже в дебюті його суперники обмінялися уколами, один з яких став разючим. Промах Стенгса налякав, але не більше. А на наступній хвилині підопічні Луческу дочекалися-таки доленосної помилки, і Буяльський з Родрігесом бездоганно розіграли свій атакуючий етюд. Шах гостям, і світ навколо уболівальників "Динамо" заграв фарбами.

На кінець години гри заявив про себе Супряга, чий прохід становив реальну загрозу, але голом не завершився. Далі було кілька напівмоментів з обох сторін, причому з перевагою киян, у яких на вістрі опинявся Де Пена. Серце заспокоїлося голом Шапаренка на 86-й хвилині. Можна потеревенити про те, наскільки невдало при цьому зіграв кіпер Бізот, але це без мене.

Підсумковий рахунок надзвичайно оманливий. Пусте діло, звичайно, сперечатися про те, "награло" чи ні "Динамо" на перемогу чисто візуально. Але якщо скрупульозно підрахувати гольові шанси, то його перевага в них буде мізерною. Інша справа, що якість цих моментів у Києва вища. За винятком того, що творилося на 88-й хвилині, вже при 2:0.

Дві поперечини поспіль - це від душі. І якби завершилася справа взяттям воріт, могла б команда Луческу втратити перемогу? Особисто мені хочеться вірити, що ні. Але хто його знає, насправді? Фактор голу і все таке ... Не варто забувати і про те, що реально могли програвати вже на початку зустрічі, але та хвилина стала нещасливою для АЗ. Тобто, везіння супроводжувало "Динамо".

Як на мене, безсумнівний гравець матчу - Родрігес. Крім першого гола, він ініціював другу результативну комбінацію, а в проміжку між ними створив потенційно гольовий шанс для Де Пени. І це була рівно половина моментів Києва, які заслуговують на увагу. Але ж при "серцях" Жерсона, швидше за все, і в складі б не було. Не вміли вони готувати такі страви.

Важким був цей короткий шлях в плей-офф. Тим більш повноцінний хеппі-енд. Чи стала ця перемога тренерської - напевно, питання риторичне. Чи можемо пройти "Гент"? А чому ні? Питання в іншому: якщо таки-пройдемо, що ми будемо робити в Лізі чемпіонів? Не залишає відчуття, що команді набагато комфортніше було б в Лізі Європи. Луческу придумає?