"Ніхто з Бамбалі не ставав футболістом": як Мане дає надію своєму народу

"Садіо, твій тато помер…"

Шкільний друг біг до нього через все рисове поле, де на околиці села зранку працювали майже всі жінки та чимало дітей.

Мане було 11 років, і він спершу не повірив. Його батько - імам села Бамбалі - довгий час хворів, але через 4 місяці сім'я знайшла гроші, щоб відвезти його до лікарні, до якої було трохи більше 40 км. З'явилася надія, що найгірше позаду; на жаль, старий не витримав і помер у дорозі.

Тато не схвалював футболу, але це ж був тато. Без нього сім'ї Садіо стало геть тяжко. За статистикою 70% населення провінції Седіу живе за межею бідності; звісно, реальна картина набагато гірша.

12-річний Мане вирішив урятувати всіх - втік з дому і пішов пішки у бік Дакара, а це 400 км дороги, якій асфальт тільки снився. Він мріяв про перегляд у футбольних клубах, але рідня наздогнала його вже через півдня, повернувши додому.

“Para que quero dez Ferraris, 20 relógios com diamante e dois aviões? O que faria isso pelo mundo? Não julgo meus amigos, mas eu passei fome, trabalhei no campo, joguei descalço e não fui ao colégio. Hoje posso ajudar as pessoas. + pic.twitter.com/w7WadvgH4y

— O Lado Bom das Coisas (@oladobomoficial) November 19, 2020

Проблеми, втім, це не вирішило. Зводити кінці з кінцями ставало все важче, та й навчання Садіо не цікавило, як би не наполягала мати.

"Він пропускав школу виключно через футбол. Щоразу, коли його не було на уроці, я точно знав – він на стадіоні", – усміхається вчитель Абду Менді.

Сім'я здалася, коли Мане виповнилося 15. Його спорядили в дорогу, а дядько Ібрагім насамкінець нагадав, що "ще ніхто з Бамбалі футболістом не став, а ось бандити траплялися".

У Дакарі Садіо мала зустріти якась далека рідня - сьома вода на киселі, але вони його й не цікавили.

***

Перегляд у "Женерасьйон Фут"; саморобні, перемотані дротом бутси; черга з 200-300 шибеників.

The president of Generation Mady Toure staying in Liverpool with Sadio Mané, his former player #LFC #PL #YNWA #mane pic.twitter.com/Nec476as5K

— supermane10 (@supermanelfc) October 25, 2021

Через порване взуття з нього сміялися, показували пальцем. Тренер спитав, чи є в нього інше? Мане кивнув, що ні. Тоді тренер захотів поспілкуватися з батьками, але їх теж не виявилося.

Щоб взяти участь у перегляді, йому довелося роззутися - не біда! Босоніж він забив двічі за п'ять хвилин - і пішов за новим взуттям до найближчої крамниці. Тренер дав грошей, а ще зарахував до класу.

Щоб ви розуміли, "Женерасьйон Фут" - це як сенегальська Ла-Масія. Діти не тільки грають, а й навчаються, живуть, ростуть; академія бере на себе всі витрати. Засновник – Маді Туре – не зробив кар'єру в Європі, але подружився з правильними людьми, а ті звели його з босами "Меца", який із середини 2000-х і оплачує цю розкіш. Натомість французи забирають собі найкращих випускників – усе чесно.

Папіса Демба Сіссе пам'ятаєте? А Діафра Сако, Ісмаїлу Сарра? Так ось, усі вони виховувалися у кампусах "Женерасьйона".

Маді Туре вчив їх усіх футболу, а Мане ще й замінив батька, якого той втратив:

"Звичайно, я дуже пишаюся Садіо. Він не мій гравець – він мій син. Я знаю його з того часу, як він був дитиною. Він завжди вчився найшвидше. Сьогодні ми говоримо про Мессі і Неймара, але я не думаю, що Мане набагато слабша".

***

До Європи його відправили, щойно стукнуло 18 - не було сенсу тягнути.

Отримавши квиток до Франції, Садіо відразу ж зателефонував матері, але вона йому не повірила і потім ще кілька разів намагалася "добитися правди".

Телефон на весь Бамбалі був один – у сільського старости – і обходилися дзвінки недешево, але мама не заспокоювалася. Довелося втрутитися тренеру "Меца" - мовляв, мем, не хвилюйтеся, у нас щойно закінчилося тренування.

Стояв січень і йшов сніг - ще одне відкриття для Мане, який вибіг займатися у майці та шортах. Одноклубники потім довго перекривляли нажаханий вираз обличчя сенегальця:

"Вже за п'ять хвилин я дуже замерз і повернувся до роздягальні. І знову припустився помилки - опустив руки в гарячу воду. О боже, як я настраждався того дня!"

Ще більше Мане намучився, коли отримав першу у житті травму – надірвав стегно. Вінгер вирішив, що його відразу викинуть назад у Сенегал, так що про біль краще мовчати. Догрався в результаті до операції - хірург потім розповідав, що "настільки запущеної м'язової травми в житті не бачив".

***

Мане освоював з нуля навіть смартфон, не кажучи про інше.

У нього є забавне фото у футболці "Меца" - Садіо попросив журналіста, який проходив повз, клацнути його для мами. Коли той запитав її електронну пошту, сенегалець дав пошту клубу і ще питав, чи ця послуга безкоштовна.

Він був як дитя, і коли Садіо повідомили, що "Мец" продає його в "Зальцбург" за 4 млн євро, він проридав півдня у себе в номері - боявся, що його відвезуть кудись у район північного полюса.

"З першого тренування одразу стало зрозуміло, що він має якості, аби стати кращим. Він мав розібратися з деякими аспектами колективної тактики, але на це не знадобилося багато часу. Я рідко зустрічаю гравців, які бажають працювати так самовіддано на команду. Для тренера він був мрією", – запевняє Рогер Шмідт.

Так-так, той самий, котрий тренував "Байєр", а зараз намагається реанімувати Маріо Гетце в Ейндховені. З його тренувань і почався справжній злет Мане - забивши 16 голів у першому сезоні, він уперше потрапив на олівець топів.

Юрген Клопп був серед зацікавлених і навіть думав взяти вінгера в Дортмунд, але…

"Переді мною сидів дуже молодий хлопець. На ньому була бейсболка, повернена на бік, а на голові е світла смуга, як і зараз. Він виглядав, як репер-початківець. Я подумав, що не маю на такого часу. Мушу зізнатися, хоч у мене гарне чуття на людей, тут я дав маху".

***

"Ні" від одного з геніїв сучасності – ідеальний початок для гарної історії. Або закінчення для негарної. Вибирай!

Мане вибрав гарну. А щоб вона стала ще гарнішою, відмовив московському "Спартаку", переїхав до улюбленої АПЛ, кілька разів до ножів посварився з Куманом і ефектно нагадав про себе Клоппу.

У березні 2016-го "Ліверпуль" вів 2:0 після першого тайму; Куман випустив на другій Мане – і Садіо забив двічі, привівши "Саутгемптон" до сенсаційної вольової перемоги:

"Мабуть, тоді вони й вирішили купити мене. Щоб, навіть якщо не заграю, припинив забивати у їхні ворота".

Сенегалець сміється. Зараз можна констатувати – у нього все вийшло у "Ліверпулі". Море голів, передачі, трофеї, компліменти від суперників – усе було. В 2019-му сам Ліонель Мессі назвав "ганьбою" 4-те місце Мане в опитуванні на Золотий м'яч - виїзд "Барси" на "Енфілд" Лео запам'ятав на все життя.

Або взяти січень 2020-го; це вже не про голи – про відношення. Мане щойно отримав нагороду найкращому гравцю Африки; в аеропорту Дакара на нього чекала урядова делегація, фанати, оркестр із трубами, але… літак Садіо взяв курс на Ліверпуль. Перед поїздкою він дав Клоппу слово.

Уряд, втім, теж своє отримав - Мане вже вклав більше мільйона фунтів у Бамбалі; збудував у селищі мечеть, двоповерхову школу, супермаркет, виділив усім місцевим сім'ям по 70 фунтів щомісячної стипендії. Завдяки Садіо в глушині з'явилися ноутбуки, телевізори, телефони, а минулого літа він ще й відкрив лікарню, яка коштувала футболістові 650 тисяч фунтів.

Sadio Mane visiting a school he is helping to build in his home village of Bambali in the region of Sedhiou, Senegal. pic.twitter.com/W8ElYNLJrw

— DaveOCKOP (@DaveOCKOP) July 28, 2019

Медиків у Сенегалі не вистачає, тому Садіо зустрічався з президентом країни, домовившись, що той забезпечить майбутній госпіталь персоналом:

"Я пам'ятаю, моя сестра, як і всі довкола, народилася вдома, бо в нашому селі не було лікарні. Це була дуже сумна ситуація для всіх. Я хотів збудувати її, щоб дати людям надію. Коли я бачу умови, в яких вони живуть, то розумію, що маю працювати ще старанніше".

***

Трансфер Луїса Діаса натякає на зміну поколінь, що готується в "Ліверпулі", але Мане поки що надто сильний, аби безапеляційно сідати на лаву. І він не здасться.

Дарувати надію - це мотивація серйозніша, ніж просто набивати статистику. Цікаво, чому вона не приживається в наших краях? Мабуть, клімат не той – у Бамбалі на вулицях ростуть манго, а в нас – яблуні та вишні.

Або, може, щоб знайти гарт і ціль у житті потрібно вийти з найзабитішого куточка на карті; стати сиротою в 11; їсти голу юшку і грати в саморобних бутсах до 15 років - тоді пазл складеться?

Філософи, як Ясперс, дійшли висновку, що ціль в житті не можна створити – її треба знайти. Мане не читав творця екзистенціалізму, але цього і не потрібно - фанати знають, що у Садіо бездоганна інтуїція. Рисове поле, "Женерасьйон Фут", "Мец", Клопп, перемога в ЛЧ і госпіталь на малій батьківщині - він ніколи не відходив від цілі.

Слава? Багатство? Лише попутники. Уже 15 років остервеніло Мане б'ється за надію для себе та своєї малої батьківщини. "Ніхто з Бамбалі не ставав футболістом" - ви ж пам'ятаєте, правда? І в нормальній школі не вчивсь, і в пристойній лікарні не лежав...

Садіо грає, щоб все це змінити. Цікаво, чи стане перемога на КАН-2022 ще однією віхою на цьому гідному екранізації шляху?

Всі малюки Бамбалі вже одягли футболки з десятим номером і вмостилися біля телевізорів, які подарував фонд Мане, а це, знаєте, багато до чого зобов'язує.