ЧЄ-2016. Словаччина - Україна - 0:0. Мудрість козацька. Проте чи наша?

Відбірний матч чемпіонату Європи-2016. Восьмий тур

8 вересня. Жиліна. Стадіон «Жиліна». 11 500 глядачів

Збірна Словаччини – Збірна України – 0:0

Словаччина: Козачик – Пекарик (Салата 51), Шкртел (к), Губочан, Дьомбер – Печовскі, Куцка – Мак (Стох 84), Ґамшик, Дюріш – Віттек (Якубко 66)

Тренер – Ян Козак

Україна: П’ятов – Артем Федецький, Хачеріді, Ракицький, В. Шевчук – Степаненко, Рибалка – Ярмоленко, Ротань (к), Коноплянка – Артем Кравець (О-др Гладкий 90+1)

Тренер – Михайло Фоменко

Судді: Аткінсон – Чайлд, Берт – Е. Тейлор, Френд (усі – Англія)

Попередження: Ґамшик 11, Дьомбер 48 – Рибалка 21, Коноплянка 80, Степаненко 90+2

Напередодні одного з вирішальних з точки зору боротьби за прямий вихід на чемпіонат Європи-2016 поєдинку нервова напруга навколо української збірної досягла максимальних об’ємів. Дискусії навколо потреби перемогти і спроможності наставника нашої команди Михайла Фоменка зіграти в агресивний футбол підсилилися чутками про можливого наступника Михайла Івановича на цій посаді. Спритники відразу згадали, хто й кому кум і вирішили, що цей фактор може бути визначальним. Залишалося лише дочекатися невдачі від тренера чинного. Ось такі штучно підігріті «патріотичні» настрої.

Михайло Фоменко виставленим складом майже не здивував. То якщо не враховувати першого за часи виступів у складі національної команди виходу на місці опорного хава поряд із Тарасом Степаненком Сергія Рибалки. Великого вибору після дискваліфікації Дениса Гармаша і травми Сергія Сидорчука тренер не мав. Альернативою Рибалці були представник казахстанського чемпіонату Анатолій Тимощук, абсолютний дебютант першої команди країни Максим Малишев і Руслан Малиновський, котрий досі виходив у футболці національної збірної лише раз. Фоменко, зупинивши свій вибір на динамівському «хвилерізі», трохи ризикував, адже в матчах за клуб Рибалка виконує трохи інші функції. Сергій Ребров використовує свого тезку в статусі єдиного класичного опорного хава, тоді як у збірній доводиться грати в дуеті.

В усьому іншому Фоменко залишився вірним собі. Ворота українців захищав Андрій П’ятов. В обороні, як і в зустрічі з білорусами, справа наліво розташувалися Артем Федецький, Євген Хачеріді, Ярослав Ракицький та В’ячеслав Шевчук. Капітан Руслан Ротань на цей раз був наділений диспечерськими функціями і діяв над опорною зоною, під нападником Артемом Кравцем. З флангів традиційно наступали Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка.

Зміни від наставника господарів Яна Козака, внесені до основи в порівнянні з суботнім матчем проти іспанців, виглядали цілком прогнозованими. По-перше, відбули дискваліфікацію Мартін Шкртел та Юрай Куцка. Як і очікувалося, перший вийшов у центрі оборони поряд, але не з очікуваним Норбертом Дьомбером, а із Томашем Губочаном, котрий за збірну частіше грає на лівому краї оборони. Куцка склав пару опорних хавів із Віктором Печовскі. Також варто відзначити повернення до основи рідної збірної після тривалої паузи центрфорварда Роберта Віттека. В решті позицій Козак був прогнозованим. У воротах грав Матуш Козачик. На краях оборони діяли Петер Пекарик (справа) та Дьомбер (зліва). Роберт Мак, Марек Ґамшик та Міхал Дюріш склали тріо атакувальних хавів.

У перших хвилин п’ять м’яч у ногах господарів тримався ліпше. В діях українців простежувався певний сумбур, котрий можна пояснити стартовими емоціями. Але команда у нас досвідчена. Збивши суперницький тиск із допомогою дрібного фолу, українці невдовзі почали гостро вибігати у контрнаступ. Велику небезпеку таїв у собі епізод, коли українці перехопили м’яч після поданого суперниками кутового. Ракицький довгою діагоналлю з центру поля віддавав вправо на ніким не прикритого Ярмоленка. Перед Андрієм був простір, він міг виходити на ворота. Ось лишень у Ярослава вийшла передача не на хід, а в спину партнерові. Темп атаки було втрачено.

Зрештою, першу реальну нагоду забити українці втратили ще до завершення перших десяти хвилин зустрічі. То Коноплянка, отримавши м’яч на місці лівого півсереднього, здається, сам трохи здивувався, що суперники не тримають його щільно. Євген швидко зметикував, пофінтивши, увійшов до карної зони і, маючи перед собою двох оборонців, пробив на виконання з правої у дальній кут – зовсім поруч зі стійкою. А Козачик на цей постріл не реагував.

Оптимізм від вдало проведеного стартового відрізку підкріплювався ще й тим, що Ґамшик, небезпечно стрибнувши двома ногами в ноги Федецькому, отримав попередження. Щоправда, невдовзі лідер словаків проявив уже свої ігрові таланти. Дьомбер, підключившись до атаки зліва, віддав передачу в район півкола на Мака, а Роберт зробив скидку грудьми на Ґамшика. Марек навіть не збирався обробляти м’яча, а шмальнув метрів з 20-ти зльоту під поперечину. Українців врятував, відбивши м’яч однією рукою на кутовий, П’ятов.

Зрештою, після інтенсивного стартового відрізку словаки поступово почали віддавати ініціативу суперникові, не приховуючи, що воліють грати на контратаках. Українці виклик прийняли, але пройти насичену оборону суперників було вкрай складно. Як ці оборонні редути проходити, продемонстрували Ярмоленко з Федецьким. Обігравшись з Артемом у стінку, Андрій сходу пробив метрів з 17-ти – вийшло над поперечиною. Інша річ, що такі випади проходили вкрай рідко.

Натомість суперники, постійно вибігаючи в контратаки, змушували українців оглядатися на власні ворота. І то були не заходи надмірної безпеки, адже невдовзі після удару Ярмоленка, отримавши скидку від Віттека, здалеку дуже небезпечно бив Куцка. Теж трохи вище. Невдовзі ж Рибалка змушений був зривати швидкісний прорив Мака ціною попередження.

Усі ці моменти вклалися у стартових хвилин 25. В решту часу, аж до свистка Мартіна Аткінсона на перерву, гостроти діям обох команд бракувало. Багато боротьби в середині поля, в якій без останку віддавали себе одні й інші. Ярмоленка господарі тримали настільки щільно, що м’яч до Андрія потрапляв лише по великих святах. Коноплянка був помітнішим, але більше такої свободи, як в епізоді на старті поєдинку, не мав. Пекарик ходив Євгенові по п’ятах і коли відчував, що може програти суперникові швидкістю, не цурався фолити. На безпечній відстані до воріт. Як наслідок, сподіватися попереду випадало лише на «стандарти», однак навіси українців височенні оборонці суперників знімали. Наприкінці тайму наша команда спробувала розіграти кутовий, але й тут оборона господарів зіграла зібрано.

Другий тайм для словаків розпочався з подвійної неприємності. Спершу Дьомбер, жорстко зустрівши в середині поля Федецького, отримав попередження, через яке пропустить наступний поєдинок. А через неповну хвилину Пекарик, пірнаючи перед карним майданчиком рибкою, аби віддати воротареві м’яч головою, пошкодив ключицю. Янові Козаку довелося в спішному порядку проводити заміну і випускати на поле Корнела Салату. Свіжий виконавець зайняв звичне місце в центрі оборони, а Губочан перейшов вправо – щоб протистояти Коноплянці.

Взагалі ж другу половину обидві команди розпочали доволі обережно. Градус поєдинку в порівнянні з першим таймом знизився і це було на руку господарям. Українці перший потенційно небезпечний випад провели на 55-й хвилині, коли Кравець з середини поля віддав передачу вперед по центру на Ярмоленка. Андрій віддав правіше на Ротаня. А Руслан навісив у район одинадцятиметрової позначки, куди вбігав Кравець. Повітряну боротьбу Артем виграв, але пробив головою так, що м’яч полетів дуже неточно, і навіть не вийшов за межі поля.

У ході гри було помітно, що після перерви українці намагалися акцентрувати напрямки атак виключно через фланги, активно шукаючи м’ячем Ярмоленка і Коноплянку, на яких було зосереджено по двоє, а іноді й троє опікунів. Вочевидь таким чином наша команда збиралася звільнити зони під підключення з глибини. Втім, словаки оборонялися грамотно, а своїми контрвипадами створювали українській обороні проблем помітно більше, ніж наша атака своїм словацьким візаві. Скажімо, після обрізки від Ярмоленка господарі вибігали на нашу половину чотири в три, але помилилися при передачі на хід. Небезпечно бив метрів з 20-ти після скидки від Мака справа Ґамшик – над поперечиною.

Втім, навіть оцими обережними випадами малим числом словаки чим ближче до завершення поєдинку демонстрували, що вони воліють потягти час, збити темп поєдинку. Проведена Козаком друга заміна, коли замість Віттека вийшов інший номінальний центрфорвард Мартін Якубко, теж була спрямована радше на зміцнення надійності тилів під час виконання «стандартів». А їх у другій половині у виконанні нашої команди побільшало. Проте жоден з трьох кутових впродовж короткого відрізку труднощів для суперників не представляв. Два з них наша команда розіграла, а третій Ротань подав – ефект однаковий.

Гостроту своєю впертістю й наполегтивістю на 73-й хвилині створив Кравець. Оборонці суперників явно не очікували, що Артем, отримавши м’яч на підступах до карної зони, візьме ініціативу на себе і піде на трьох опонентів відразу. А Кравець взяв і проскочив повз Шкртела та Печовскі й навіть з району одинадцятиметрової позначки проткнув м’яч з-під ноги Губочана, який постелився у відчайдушному підкаті, в кут – поруч зі стійкою.

За такого характеру гри взяття воріт будь-якої з команд могло народитися хіба завдяки якомусь диву. Та ще й сили українців у кінцівці відверто почали залишати. Нашій команді бракувало свіжості, але проводити заміни Фоменко не збирався. Словаки в свою чергу за такої гри імітували активність, але йшли у наступ радше для форми.

Максимум з мінімуму наша команда в ендшпілі могла витиснути з допомогою одного епізоду. Куцка метрах в 25-ти прямо по центру від власних воріт завалив Ротаня. Ракицький зі штрафного підкрутив м’яч у лівий кут точно, проте не надто сильно і Козачик забрав м’яч намертво.

Власне, це й усе. Словаки досягли того, чого хотіли, а Фоменко, судячи з характеру гри нашої команди в другому таймі, не дуже проти такого сценарію й заперечував. Вочевидь наш тренерський штаб вирішив не гнатися у небо за журавлем, а втримує синицю в руці, намагаючись стати найкращою третьою командою відбору. Ось лишень синиця надто прутка, може й втекти.