Франція - Румунія 2:1. Пайєхали!

Сен-Дені. "Стад де Франс"

Головний арбітр: Віктор Кашшаї (Угорщина)

Франція - Румунія 2:1

Голи: Жиру 58, Пайє 89 - Станку 66 (пен.)

Франція: Льоріс, Косельні, Санья, Погба (Марсьяль 77), Матюїді, Жиру, Пайє (Сіссоко 90+1), Грізманн (Коман 67), Канте, Рамі, Евра

Румунія: Тетерушану, Сепунару, Грігоре, Попа (Торже 82), Станку, Андоне (Алібек 61), Станчу (Кіпчу 72), Пінтілій, Кірікеш, Гобан, Рац

Попередження: Жиру 69 - Кірікеш 32, Рац 45

Ви знаєте, а отаким от і має бути матч відкриття великого футбольного турніру. І щоб було що згадати зараз – і щоб ще більше залишилося на потім. Ну хто ж розпочинає трапезу із десерту, правда? Це як мінімум для організму шкідливо. От команди сьогодні про наші з вами організми пречудово подумали – і не підвели.

Для початку зазначу, що Ангел Йорданеску – це таки голова. Як цей старий румунський лис задурив голову усій футбольній Європі матчем проти України, га? Французи, мабуть, на першу в історії «групових» Євро стартову перемогу з великим рахунком губу розкатали після побаченого. А проти них вийшла швидка, жорстка і головне – смілива команда. Тут деякі назвали гру наших сусідів антифутболом – так я вам скажу, що анти-футбол це хокей. Чи баскетбол, як вам зручніше буде. Можете водне поло зарахувати. А те, що продемонстрували сьогодні румуни – було чітким, прагматичним і в принципі результативним футболом. Результативним і тому, що забили (а могли забити і більше), і тому, що майже зачепилися за результат. Хто ж думав таке про Пайє…

Причому французи зрозуміли, що легкої прогулянки їм не буде, уже з перших хвилин. І я навіть не про момент у Станку, коли він був просто зобов’язаний забивати – в таких ситуаціях гравці за будь-яких умов саме зобов’язані, бо інакше бути і не може – а про гру, про пресинг, про атаки, особливо лівим, пінтіліївським флангом. (Хтозна, не перекинь вони акцент гри на фланг Сепунару, можливо, гра інакше б і склалася. Але то таке – ми не у гадалки.)

А що було у господарів у першій десятихвилинці? Удар Грізманна, з якого (удара, а не Грізманна) вийшов лише кутовий? Правда, тут же непогано пробив Жиру – і от це уже можна було вважати за кинуту супернику рукавичку. До речі, заднім числом можна було б прикрутити сюди фразу «Ага-а-а, уже тоді все було зрозуміло, хто герой, а хто так, погуляти вийшов». Та я не буду – по-перше, це відверта неправда (хоча від Грізманна чогось такого і…), по-друге, головним героєм виявився все-таки не Олів’є. Але так, та хвилина, як не крути, дещо показала.

Не всім. В перерві, обговорюючи з колегою перший тайм, зійшлися на думці, що Антуана треба міняти – користі з нього не дочекатися. У Дешама була своя думка – він тренер, йому вирішувати. Вирішив дати ще трохи часу. Дав. Як кажуть у нас на хуторі – що дав, що радіо слухав. Дуже невиразний матч провів форвард «Атлетіко». Хоча – що б ми зараз говорили, якби він на 14-й хвилині, тій самій, коли атаки господарів якраз почали розганятися уже як слід, взяв та й забив? Шикарна комбінація, Погба гросмейстерським пасом в діагональ вивів до штрафного Санья (йому, на відміну від Евра, хавбеки віддали всю довжину поля, і він гасав, не жалівся), той прострілив – Грізманн спочатку не влучив по м’ячу, але захисник «підіграв» візаві, і вже головою Антуан розстріляв штангу. Що ж, очевидно, не заробив сьомий номер Ле Бльо це й гол.

Румуни, побачивши, що стартові можливості виявилися невикористаними, а Франція пішла в атаку, спочатку притихли, потім перевели гру на правий фланг – і час від часу нагадували, що вони тут не статистами трикарбованцевими. Звісно, доводилося і фолити, Жиру в першому таймі дві жовті суперникам заробив – і все по ділу, тут до Кашшаї претензій ніяких. Та, в принципі, і взагалі теж. Єдине, що у моментів з першим голом – але там неозброєним оком навряд чи можна було помітити гіпотетичний фол ліктя Жиру на руках Тетерушану.

Били по ногах і французи, після зіткнення Косельні та Андоне навіть гру довелося зупиняти, та все обійшлося. (В другому таймі Пінтілія навіть міняти збиралися, вже лаві запасних сигналізували відповідним жестом. Теж не довелося.) Гостроти у грі, звісно ж, поменшало, та напруга залишалася. Напруга в першу чергу для галлів – з 2000-го року, два ЧЄ поспіль господарі не вигравали матч відкриття. Це на кого хочеш тиснутиме.

А тут ще й румуни відразу по перерві могли забити. Станку отримав класичний пас «за лінію захисту», прийняв і пробив в дальні «шість». Все як за книжкою – та тільки точність підвела.

І пішла гра весела, швидка – і з моментами. Звісно, французькими. Жиру для початку пробив прямо в голкіпера, але всі розуміли, що це так, пристрілка. За п’ять хвилин підозри підтвердилися. Погба після класної передачі Пайє – виклав, як на блюдечку, під удар партнеру після ефектного слалому – бив уже цілком гольово, та Тетерушану потягнув на кутовий.

І тут – сталося. Так іноді буває, коли голкіпер рятує, рятує, йому вже медаль «Герой матчу» чеканять – а воно раз, і рветься там, де тонко. Кутовий у французів не вийшов, та епізод продовжився – і після навісу Пайє Антон Чіпріан (так повністю звуть румунського портара) банально помилився на виході. Чи не помилився, а все-таки отримав ліктем від французького атакера? Яка вже тепер різниця…

Йорданеску подивився на шахову дошку… пардон, поле «Стад де Франс», і зробив перший свій хід – звісно, націлений на атаку. Хоча Алібек Алібеком, а мені подумалося, що румуни, якщо зрівняють, то зроблять це зі стандарту. По-перше, уже продемонстрували уміння до перерви, по-друге, аж такими великими силами атакувати не ходили – і не ходили б. Та пенальті вийшов досить сумбурним. Ну навіщо, питається, Евра ту ногу виставляв? Нічого фатального б не сталося, Станчу не сам на сам по центру вивалювався – а так судді нічого не залишалося, як побачити цей фол і свиснути. Станку пробив в нижній кут так, що, навіть вгадай Льоріс напрямок, це йому б нічого не дало.

От тільки тепер Дешам випустив Комана, трохи згодом і Марсьяль вийшов. Гра синіх дещо змінилася, чи то з переляку, чи то так хитро виманювали суперників – почали грати у два опорних. Втім, це не особливо вплинуло на гру, на шанси і настрій трибун. Точніше, він з кожною хвилиною погіршувався, пропорційно тиску французької команди.

Ну так, забили. Відлягло від серця. Пайє молодець, герой і взагалі. Але ж ви зверніть увагу. Перший гол – по суті стандарт, Пайє «штрафний на ходу» подавав. Другий – тут суто індивідуальний, та й доля везіння (не люблю це слово в футболі, але спробуйте виміряти ті міліметри, які могли змінити траєкторію польоту м’яча, влуч Дімітрі тро-о-ошечки не в те місце на м’ячі). А де командні голи? Поки що – лише в проекті.

Що ж, Євро стартував, стартував хорошим, добротним таким поєдинком, за який не соромно і не смішно. Якщо і можна зробити якісь висновки на подальші перипетії з цього одного матчу – то, на мою думку, вони будуть оптимістичними. Звісно, якщо ви уболівали за румунів, то мої вам співчуття. А от франкофілам поки що особливо радіти не слід. Там в групі С третє місце збірна України може зайняти, яка сьогоднішніх (точніше, уже вчорашніх) суперників французьких не так давно обіграла. Казка (той наш товарняк) вигадка, проте щось тут, браття, не пусте.