Дніпропетровськ - Варшава. Фінальний виїзд команди Маркевича

Ранок 26 травня в аеропорту Дніпропетровська був не простим. Не кожного дня місто проводжає на фінал свою улюблену команду. Це відчувалось ще в автобусі в аеропорт. Наполовину автобус був заповнений працівниками летовища, які з такої нагоди були вдягнені в вишиті жовто-блакитними візерунками білі сорочки. Другу половину складали вболівальники, які приїхали подивитись на своїх героїв, взяти у них автограф, та провести команду в добру дорогу з побажаннями обов’язково повертатись з Кубком.

Футболісти, щоправда, не змінювали своїм традиціям і добирались до аеропорту поодинці (ну або по двоє-троє, в супроводі дружин/ подруг/дітей..) і особливо не поспішаючи (без них точно не полетять) :)

Всі були в доброму гуморі, щоправда, говорити з пресою не дуже горіли бажанням, але в фото нікому не відмовляли

Тож "віддуватись” за всіх перед журналістами довелось головному тренеру

В літаку також всі виглядали веселими, особливо чомусь всі футболісти зраділи появі Папа Гуйє))

Під час польоту хто розважався збором автографів, хто бавився з відеокамерою, а хто спав))

Варшава зустріла нам переддощовою погодою.. Похмуро і холодно після української спеки (всього +16).

Тут журналістів чекав невеличкий сюрприз від організаторів фіналу. Виявляється, команда виходить з літака окремо від решти пасажирів, проходить паспортний контроль за спрощеною процедурою, сідає в окремий, спеціально для фіналу розфарбований, автобус та в супроводі телекамер рушає до готелю. Але щось там у поляків не склалось і така гарна ідея перетворилась на 40-хвилинне чекання в літаку.

Потім журналістів вирішили "добити” польські прикордонники. Якраз як ми всі зайшли в зону паспортного контролю прилетів лоукост з Донкастера і прикордонники повідомили (на польскій мові) – «поляки, що прилетіли з Донкастера, підходьте будь ласка в будь-яке віконце без черги». Заценіть гостинність! Так би і в нашій країні любили своїх громадян.. Хоча, наслідувати таке ставлення до гостей як у поляків – не варто!

Ну а по приїзду в готель вже нічого цікавого не було. Фанати українського клубу вже розійшлись. Хіба що пару людей ще дочекались нас і сфотографуватись на пам’ять з Олегом Венглінським та Ігорем Цигаником:)

У зв’язку з таким пізнім приїздом часу гуляти містом було не дуже багато. Фінал – це доволі складні процедури акредитації, реєстрації, отримання манішок, наклейок тощо.. Власне, вся друга половина дня пройшла вже на стадіоні. Тому, чим живе Варшава в ці дні спробую перевірити вже в день матчу)

Фоторепортаж з тренування можна переглянути тут.

PS. З приємним задоволення дізнався, що у Варшаві стадіон має дах не тільки над глядацькими трибунами, але і над самим полем. Тож фотографи точно не змокнуть так, як на матчі Дніпро – Неаполь у Києві. А поле до фартової для Дніпра кондиції "напівболота” можна довести просто додатковим поливом:)))