Зоря - Фенербахче 1:1. Душевний футбол

Ліга Європи. Перший тур

Одеса, стадіон "Чорноморець"

"Зоря" (Луганськ, Україна) - "Фенербахче" (Стамбул, Туреччина) 1:1

Голи: Гречишкін 52 - Сімон Кьяєр 90+6

"Зоря": Шевченко, Соболь, Гречишкін, Любенович (Опанасенко 83), Караваєв, Форстер, Кулач (Гордієнко 87), Петряк (Пауліньо 73), Каменюка, Чайковський, Сиваков

"Фенербахче": Демірель, Стох (ван Персі 58), Учан (Туфан 46), Шкртел, Озбайракли, Соу, Потук (Еменіке 73), Соуза, Топал, Кьяер, Алі Калдирим

Попередження: Чайковський 42, Пауліньо 90+5

Юрій Вернидуб в останніх матчах награвав фактично склад, який можна назвати збитим. Під питанням, як ми писали в анонсі, були, по суті, дві позиції. Однак наставник "чорно-білих котів" на цей раз вирішив змінити звичний хід речей. Так громадськість згадала про Чайковського, який витіснив з опорної зони Гордієнка, а також Кулач. Останній традиційно для себе розташувався на вістрі, позбавивши ігрової практики пару легіонерів Пауліньо-Бонавентуре.

У Діка Адвоката, як завжди не обійшлося без ротації, що також є частиною провальних результатів на старті сезону. Стабільним залишається фактично два моменти: Волкан Демірель на воротах і Робін ван Персі на лавці запасних. Мабуть, його завершення кар'єри з такими темпами настане набагато швидше, ніж можна припускати.

"Зоря" почала дуже жваво. Вже на сороковий секунді Петряк, коли замикав крос з правого флангу від Любеновича, був зобов'язаний шокувати весь Стамбул, однак удару вінгера трохи забракло влучності.

Взагалі, Іван був одним з найактивніших на полі навіть на тлі своїх не менш мотивованих партнерів. Український хавбек чіплявся за м'яч, у тому числі на своїй половині поля, відкривався під передачі, в тому числі у чужій штрафній. Ще одна з них в дебюті зустрічі була вкрай небезпечна, проте лідер "Зорі" не вчасно посковзнувся.

"Фенербахче" заграв активніше після десятої хвилини і відразу ж огризнувся, показавши, що головне не кількість атак, а їх якість. Пішла передача з глибини, в штрафному вище всіх вистрибнув Соуза і переправляв снаряд під ліву від Шевченка стійку. На наше щастя, м'яч пройшов повз рамку, в іншому випадку не факт, що голкіпер зміг би врятувати луганчан.

Поступово гра затихла і проходила в центрі поля. Можна було послухати уболівальників і особливо фан-сектор "Зорі". Так, всім відомо, хто постійно стежить за українським футболом, що у луганчан продовжує існувати своє фан-рух, незважаючи на кочовий спосіб життя. І нехай приїжджих з Туреччини на цей раз виявилося навіть більше, проте весь стадіон (крім, зрозуміло, гостьового сектору) вболював сьогодні за "котів" як за своїх. Так, зібрати повну чашу не вдалося, проте було видно, що прийшла активна аудиторія. І підтримувала вона луганчан також активно, навіть якось душевно. На матчах "Чорноморця" далеко не завжди почуєш оглушливий свист при подачі суперником кутового, а ось сьогодні таке було.

До кінця тайму швидкості так і не прийшли на рівень початкових. По такій грі нервозності було навіть більше, адже втрата концентрації при грі в середньому темпі загрожувала господарям куди більше, ніж при грі при максимальній напрузі. Але "Фенербахче", схоже, такий розвиток подій цілком влаштовував, тому на перерву суперники пішли без голів.

Другий тайм почався з моменту для "канарок". Центр оборони луганчан провалився, втративши Соу, який вискакував сам на сам із голкіпером. Форвард вирішив пробити, не зближуючись, але Шевченко дивом встиг зреагувати на постріл і виставити ногу.

А ось відповідь "Зорі"... Це було щось неймовірне. Божевільно і дуже зухвало. Каменюка відібрав м'яч, підключив Любеновича, Желько близько до чужої штрафної відкотив трохи назад на Гречишкіна. Той, не довго думаючи, вирішив пробити метрів з 26-ти. Права "дев'ятка" прийняла м'яч в себе, а Демірель від безвиході міг тільки розвести руками.

Так дуже несподівано матч перетворився з того, де "нам би хоч нічєєчку" в цілком реальну перемогу. "Зоря" її не просто бачила, а навіть тримала в руках, могла помацати. Як товар на ринку. Залишалося тільки не упустити свій шанс.

"Фенербахче" не вражав в передній лінії (за винятком шансу для Соу), проте "коти" почали самі притискатися до своїх воріт. Дуже сильно притискатися, через що будь-яке володіння суперником на половині луганчан сприймалося з побоюванням. І мовчазні трибуни ближче до кінцівці зустрічі пов'язані не з втомою "топити" за своїх, скільки у внутрішньою напругою, яка вітала в повітрі.

А турки тим часом створили свій другий шанс. Знову не допрацювали центрбекі разом з опорниками, дозволивши Еменіке спокійно дійти до лінії штрафного і пробити. На щастя, прямо в Шевченка, який постріл відбив в сторону. Незабаром вже Чайковський дуже невдало підставився під м'яч, який ледь не прошмигнув у ближній кут після прострілу справа - Шевченко врятував.

Потім пішла заключна десятихвилинка. Болісно довга десятихвилинка, під час якої не покидала песимістична думка, що "Зорі" може просто не вистачити. Це був дуже інтенсивний матч для команди Вернидуба, мабуть, один з найважчих, тому не дивно, що м'язи в кінцівці почали підводити. Саме на цей час випав шанс №2 для Соу, якому дали пробити з трьох метрів від стрічки. Однак Мусса, мабуть, не очікував такого подарунку і забарився, чим скористався Сиваков.

А потім були три додані хвилини, які перетворилися в шість компенсованих хвилин. Не зовсім зрозумілий штрафний, від якого вдалося відбитися і повторний удар Кьяєра. М'яч пролетів над гравцями, в дальній кут і Шевченко тут врятувати не зміг. Завіса.