(Анти) Герой футбольного дня. Віталій Миколенко

Гаразд: "Вільярреал" вище класом, Унай Емері – вкрай незручний опонент для Мірчі Луческу, "Динамо" більше концентрується на чемпіонаті, ніж на Лізі Європи. Усе це прописні істини, якими можна виправдовувати поразку киян в протистоянні з представником Ла Ліги. Але ж говоримо не лише про те, що кияни не зуміли підскочити вище голови, а й про те, що дехто зіграв нижче своїх можливостей.

Забарному та Сироті дамо спокій – якось занадто швидко з них зліпили місцевих зірочок. А ось Циганков та Миколенко уже повинні відповідати за свої провали. Як лідери команди. Як ті, на кого покладено клеймо найцінніших ресурсів клубу. Як ті, за кого керівництво "Динамо" хотіло б у майбутньому виручити чимало коштів на трансферному ринку.

Циганков уже давно випадає, грає спалахами, частенько зникає в матчах проти суперників, які сильніші за "Минай" чи Інгулець". Але коли встиг зупинитися в розвиткові Віталій Миколенко? Якщо не сказати жорсткіше – коли встиг деградувати?

Зовсім нещодавно любувалися грою Миколенка в матчі за збірну України проти Португалії, хвалили лівого захисника ледь не після кожного поєдинку київського "Динамо". А сьогодні з сумом доводиться констатувати, що Миколенко "привозить" на рівному місці. Як учора під час другого голу "Вільярреала". Та й перший відбувся не без помилки лівого оборонця.

А тепер повертаємось до початку: не потрібно навіть стрибати вище голови. Зіграй на своєму рівні, просто не допускай простих помилок – й суперникові однозначно буде складніше. Так, певна річ, "Вільярреал" забив би в інших ситуаціях та добув би перемогу іншим методом. Але тоді принаймні б не писали тамтешні ЗМІ, що суперник навіть "не полоскотав" "субмарину", а "в Україні таланти перевелись".

При Мірчі Луческу прогресують чимало гравців київського "Динамо". Але деякі не розвиваються. То як з цим бути?!