Англома, Чех, Бангура та інші. Історія Ренну в особах
25 жовтня 2018, четвер. 10:57
Наступний суперник "Динамо" в Лізі Європи - французький "Ренн" - не може похвалитись такою ж багатою на перемоги історією, яка є у київського клубу. Однак, незважаючи на свій в цілому провінційний статус, червоно-чорні регулярно залишали і залишають свій слід у французькому та й європейському футболі. Звісно, завдяки головним діючим особам – тренерам та гравця. UA-Футбол вибрав найяскравіших представників, які допоможуть охопити життєвий шлях команди з центру мальовничої Бретані.
Анрі Герен – один з найяскравіших представників післявоєнного "Ренна". Захисник не був гренадером, не володів визначною технікою, але був справжнім інтелектуалом гри. Саме це дозволило йому побудувати в цілому успішну тренерську кар’єру. Будучи граючим тренером "Ренна", Анрі 1956-му році вивів команду у вищий дивізіон. В 1962-му він очолив збірну Франції, з якою однак не досяг визначних успіхів.
На Євро-1964 програв в чвертьфіналі Угорщині, а на ЧС-1966 в трьох матчах групового етапу здобув лише одну нічиєю. Незважаючи на провал, відмовлявся йти у відставку, але все ж залишив збірну під тиском громадськості та внаслідок бойкоту футболістів. Йогоa значення для історії клубу настільки велике, що саме іменем Анрі Герена названа академія "Ренну", яка вважається однією з найсильніших у Франції.
Жан Пруфф. Найвищим досягненням "Ренну" є дві перемоги в Кубку Франції в 1965-му та 1971-му роках. Саме в цей період червоно-чорних очолював Жан Пруфф, який встиг і пограти за команду в 1943-48 та 1950-52-му. Зовсім трохи не дотягнув до комплекту нагород. В 1965-му відрив від чемпіона "Нанту" склав всього п’ять очок, від бронзового "Валансьєна" - два пункти. Саме під керівництвом Пруффа "Ренн" дебютував на міжнародній арені. Але і в 1965-му і 1971-му зупинявся вже на першій стадій Кубка володарів Кубків. Спочатку була поразка від чеської "Дукли" (0:0, 0:2), потім від шотландського "Рейнджерс" (1:1, 0:1). В 2001-му році "Ренн" визнав його тренером століття в історії клубу.
Жослен Англома. На спадщині Пруффа, який залишив команду в 1973-му, "Ренн" зміг протриматись ще кілька сезонів, поки в 1977-му не звалився в нижчий дивізіон. Аж до середини 90-х "Ренн" більше грав у другій лізі, лише епізодично повертаючись в еліту. Один з таких епізодів стався в 1985-1987-му. Саме в цей період виступи на високому рівні розпочав Жослен Англома, першим професійним клубом якого став "Ренн". Захисник зміг привернути увагу до своєї персони з боку більш статусних клубів. В підсумку за майже 20 років у футболі Англома виграв Лігу Чемпіонів з "Марселем", грав у фіналі Кубка УЄФА з "Інтером", виграв всі можливі іспанські трофеї з "Валенсією" та двічі в складі кажанів програвав у фіналі ЛЧ, доходив до півфіналу Євро-1996 в складі збірної Франції.
Сільвен Вільтор. Остаточне повернення "Ренну" в Лігу 1, після якого червоно-чорні з еліти не вилітали, сталось в 1994-му. На той час в структурі клубу вже приборкувався самородок, який другого липня 2000-го року вкраде титул чемпіона Європи у збірної Італії. На 90+4-й хвилині фінального поєдинку Сільвен Вільтор пробив Франческо Тольдо, який на тому Євро творив дива у рамці, та перевів гру в овертайм, де своє слово скаже Давід Трезеге.
Усман Дембеле. Згадуваний центр Анрі Герена виховав багатьох відомих футболістів. Гюркюфф, Марво, Мвіла, Браїмі, Мусса Соу, Бріан, Дамьєн Ле Таллек, якого доля закидала в ужгородську "Говерлу" - список можна продовжувати довго. Проте найсвіжіший приклад вдалої селекції – Усман Дембеле. За дорослу команду "Ренна" вінгер відіграв лише два роки – цього часу було достатньо, щоб гранди зрозуміли, яким потенціалом він володіє. В "Боруссію" з Дортмунда він переходив за 15 млн євро в 2016-му. А в 2017-му "Барселона" не пожаліла за нього 150 млн євро. Перший невдалий сезон (через травми) змусив засумніватись в таланті Усмана, але поступово француз притирається до Мессі та компанії і вже не виглядає обмеженим бігунком на фоні вишуканої каталонської команди. Навпаки – його стиль додає блаугранас нових козирів.
Сабрі Лямуші, нинішній тренер "Ренну", потрапив у команду досить незвичним шляхом. Після завершення кар’єри гравця, під час якої він встиг виграти чемпіонат Франції з "Осером" та "Монако", Лямуші досить несподівано очолив міцну збірну Кот-д’Івуару. На Кубку Африки дійшов лише до чвертьфіналу, зате вивів слонів на ЧС-2014, де однак не зміг вийти з групи. Потім були два сезони в катарському "Аль-Джайші" і… несподіване призначення в "Ренн" в листопаді 2017-го. На той момент бретонці посідали десяте місце після 12-ти турів.
Під його керівництвом "Ренн", зробивши ставку в першу чергу на надійності тилів, виграв напружені змагання серед представників другого ешелону та посів почесне п’яте місце (відставання від четвертого "Марселя" склало 19 очок, відрив від шостого "Бордо" - всього три). При цьому в 37-му турі команда Лямуші обіграла ПСЖ в Парижі з рахунком 0:2, та й загалом в другому колі вдало грала проти клубів, які в підсумку фінішували на п’єдесталі (нічия з "Монако", перемога над "Ліоном"). Сабрі є прихильником схеми 4-3-3, але й 4-4-2 поважає за її збалансованість. Тренер постійно наголошує на важливості надійної оборони, однак поки його робота в цьому напрямку викликає запитання, адже з 12 матчів у сезоні "Ренн" зміг не пропустити лише в двох.
