День, коли помер футбол. Торіно до та після Суперги

Сьогодні в Турині і у всій Італії відзначають 70-річчя трагедії на Суперзі. Тоді катастрофа літака з гравцями "Великого "Торіно" знищила одну з найкращих команд в історії італійського футболу. Сьогодні, як і щороку, десятки тисяч людей піднімуться на пагорб, а капітан команди зачитає імена 31-го загиблого. Сьогодні, як і щодня, чимало здійснять свій перший двохгодинний рейд пішки на пагорб, що вважається практично похрещенням у вболівальники. Сьогодні, як щодня з 2018-го року, вантажний корабель "Гранде Торіно" продовжить свій шлях, чергові глядачі переглянуть оперу під тією ж назвою. Те ж відбудеться і завтра, у "звичайний" день. Оскільки про цю трагедію не забувають. Адже вона змінила долю клубу. Якщо не всього італійського футболу.

Гранде Торіно

Цьому клубу не щастило мало не з дня заснування. Початок Першої Світової Війни перервав сезон 1914/15 за тур до його закінчення. Прикро, адже після перемоги над "Дженоа" з рахунком 6:1 в першому колі цілком можна було очікувати на ще одну, потрібну для Скудетто. Через 12 років корупційний скандал відібрав у нього перше Скудетто. Тоді ж родина промисловців Аньєллі почала перетворення "Ювентуса" на світовий гранд. Наплив з інших міст нових робітників заводів концерну Аньєллі FIAT повільно, хоча й не до кінця, змінював баланс вболівання у місті, яке підтримувало "биків". Та ще й відбирав у них статус команди народу, робітничого класу. Цей самий "соціалістичний" статус дратував правителя Італії Беніто Муссоліні. Постійні зміни тренерів та президентів, мало не виліт у Серію Б, вісім років без перемог над "Ювентусом" і п'ять Скудетто останнього поспіль пригнічували.

Тому вболівальники настільки зраділи команді 40-х. Адже вона перетворила "Торіно" на щасливу і "просто" найсильнішу команду Італії та Європи. Перш за все, пощастило з власним промисловцем. Причому Ферруччо Ново не лише примудрявся знаходити для команди гроші вже після початку Другої Світової Війни, не лише примудрявся видирати гравців з-під носа "Ювентуса" (наприклад, Валентіно Маццолу та Еціо Лоїка), але й мислив стратегічно. Він вибудував клубну піраміду, наполегливо займався вихованням молоді і запрошенням талантів з інших клубів. Він разом з головним тренером Ерно Ербштейном прийняли рішення перейти на революційну англійську атакувальну схему Герберта Чепмена WM. В Італії, що спиралася виключно на оборону і не дуже полюбляла чужі схеми, це призвело до кардинальних змін.

Швидка, технічна та переможна гра команди зачаровувала всю Італію. Країна, яка виграла два останніх Чемпіонату Світу перед війною, вимагала від своїх футболістів лише максимум. І "Гранде Торіно" здавався здатним на все. Вісім-дев'ять, а одного разу і десять гравців команди виходили в стартовому складі збірної. А в Серії А було взято п'ять Скудетто поспіль і встановлено безліч рекордів. 16 і 21 матч без поразок поспіль, рекордні набір очок і відрив від другого місця за підсумками сезону (65 і 16 за лише двох очок за перемогу!). Найбільшими домашніми та гостьовими перемогами в історії так і залишилися результати "Торо" (10:0 та 7:0), як і найбільшою кількістю забитих м'ячів (104 і 125), залишилася й серія з 88-ми домашніх матчів без поразок. Рівень домінування сучасного "Ювентуса" і навіть вище.

І все це - за постійних змін наставників. Один з чотирьох тренерів-чемпіонів Луїджі Ферреро розповідав: "Я був просто не потрібен гравцям. Я лише підтримував їх фізичну форму і стежив за харчуванням. Все інше вони робили самі". І як робили! Син одного з загиблих на Суперзі Франко Оссола-молодший захоплювався: "Це була гра вищого класу, все робилося механічно. Мова йшла вже не про футбол, а про театральну хореографію, про ідеально виконувані рухи з заплющеними очима". Джамп'єро Боніперті назвав найкращим гравцем всіх часів не Пеле або Марадону, а Маццолу, мобільного надтехнічного плеймейкера-лідера з чудовим ударом і нелюдським баченням поля. Цей гравець і керована ним команда справді були особливими.

Суперга та після неї

За чотири тури до закінчення сезону 1948/49 у Серії А "Торіно" вилетів до Лісабона на товариський матч проти "Бенфіки" на честь її капітана Франсішку Феррейри, на який справедливо запрошувався як "найкраща команда у світі". Повертався він за вкрай вітряної та хмарної погоди. Пілот літака не знав, що вітер зніс його значно ближче до пагорба в 600 метрів заввишки, в гарну погоду чудово помітного з міста. Не знав він і що альтиметр підводить його, показуючи висоту 2000 метрів, а не 600.

На швидкості 200 км/год в таку погоду і за таких обставин запобігти зіткненню з кам'яною огорожею базиліки Суперга було неможливо. Усипальниця королів П'ємонту 18-19 століть стала місцем загибелі його футбольних королів середини 20-го.

Загинули і Маццола, і інші зірки, і технічний директор Ербштейн, і тодішній тренер - англієць Леслі Лівслі. Останній пережив дві повітряні аварії під час служби в британських ВПС, пережив і аварію з юнацькою командою "Торіно", коли літак, який втратив керування, зупинився лише в метрах від терміналу аеропорту. Однак вчетверте обдурити смерть не вдалося.

В останню путь героїв проводжали від півмільйона до мільйона громадян. І всі розуміли, що душа "Торіно" померла. Щоправда, той Скудетто-1949 команда зберегла. По-перше, суперники в боротьбі за титул прохали віддати його їй. По-друге, суперники в останніх чотирьох матчах домовилися про задіювання лише юнацьких команд. І всі чотири зустрічі юнаки "Торіно" виграли. Ново все ще був там, адже він не полетів до Лісабона через хворобу. Однак наступне Скудетто красномовно взяв "Ювентус". А до кінця 50-х "Торо" залишив Серію А.

Надалі ж були сірість, лише одне Скудетто-1976, через рік зірка того сезону і тієї команди Джіджі Мероні був збитий насмерть після одного з матчів. Збив його вболівальник команди Аттіліо Ромеро, який за кілька десятиліть (таку історію неможливо вигадати) став президентом клубу і довів його до банкрутства. Легендарний стадіон клубу "Філадельфія", на якому грали "Гранде Торіно", до 2017-го року лежав в руїнах. А протягом останніх 23-ох років в матчах проти "Ювентуса" здобуто лише одну перемогу. Вчора також не вдалося, хоча було близько.

Нині клуб загалом в порядку. Медіамагнат Урбано Кайро ось вже 14 років керує виважено та розумно, вкладає гроші. Саме він відбудував "Філадельфію" і перетворив її на тренувальну базу, відкрив там музей клубу. Він забезпечив зміну назви муніципального стадіону на "Олімпіко Гранде Торіно". У поточному сезоні "Торо" вперше за 25 років серйозно бореться за потрапляння у Лігу Чемпіонів, відмінно грає проти лідерів ліги, пропустив лише вісім м'ячів в останніх 15-ти матчах. Зголоднілі та змучені вболівальники перебувають мало не в ейфорії. На 70-річчя трагедії сучасний "Торо" не осоромив честі того. А юнацькі команди клубу зберегли свій статус і всі ці роки залишалися найкращими в країні. Та все ж "гранде" в цьому немає.

День авіакатастрофи, у якій загинули піонери рок'н'ролу Бадді Холлі, Річі Валенс та Біг Боппер, їхній послідовник Дон Маклін у своїй славнозвісній пісні "American Pie" назвав "Днем, коли померла музика". Четверте травня за десять років до того можна назвати "Днем, коли помер гарний італійський футбол". "Торіно" так і не оговтався від Суперги. На відміну від "Манчестер Юнайтед", який перетворив свою мюнхенську авіакатастрофу на плацдарм для стрибка, для легенди, "Торо" застряг в оплакуванні своєї трагедії. Доходячи мало не до психологічного мазохізму. Вболівальники більше згадують про минуле, ніж живуть сьогоденням. За межами Італії про трагедію і ту команду згадують не так часто. Шкода.

Фото - FootMercato, Getty Images, Zimbio.com