Байки від Вербицького. Як Дячук-Ставицький свій єдиний матч за Карпати відіграв

Його популярність сягає захмарних вершин. Йому вже присвячують пісні й виконують їх перед багатотисячною аудиторією. Юрій Михайлович Дячук-Ставицький, виконувач обов’язків генерального директора «Карпат». Найближчих три місяці найпопулярніший клуб Галичини точно відіграє під знаком цього кремезного чоловіка з секундоміром в руках. Усе тому, що вплив Юрія Михайловича на власника клубу Петра Петровича останнім часом набув загрозливих масштабів. Аж таких, що пан Дячук-Ставицький почав впливати на звільнення й призначення тренерів. Про комплектацію команди годі й говорити.

І люди ж дивуються. Мовляв, де й з ким Юрій Михайлович не працював би, слід за собою він залишав неоднозначний. У Львові й Івано-Франківську, Чернівцях і Запоріжжі, Луцьку й Вінниці сходяться на думці, що творити ця людина не схильна, оскільки за своєю суттю є руйнівником. Такої думки притримуються всі, з ким би не спілкувався – ветерани, функціонери, сучасні гравці та тренери.

Але Юрія Михайловича ті балачки не бентежать, адже роботу він має постійно. Ще з тих часів, відколи сам грав у футбол. Хоча «грав» - то, мабуть, дуже гучно сказано. Воротар Дячук-Ставицький виступав фактично лише за аматорські колективи – рівненську «Горинь», червоноградський «Шахтар», стрийський «Авангард».

Дячук-Ставицький. Реакція на гол, штурм і образи від фанатів

Щоправда, як вихованець львівської ДЮСШ-4 пробувався голкіпер Дячук-Ставицький у середині 60-х й у «Карпатах». Точніше, як пробувався? Один з легендарних львівських футболістів розповідав, що в одну мить травмувалося відразу троє основних воротарів. Тренерам не залишалося нічого іншого, як закривати в одному з контрольних матчів позицію аби-ким. Так і натрапили на кремезного хлопця, якому не було й 20-ти.

«Юрко вийшов з величезними очима, незграбний, - згадує співрозмовник. – У перших десять хвилин м’яч двічі летів йому над головою й Дячук піймав двох «метеликів». Звичайно, після того про його подальше перебування в «Карпатах» не могло бути й мови».

Мови не було про Дячука-Ставицького-гравця. Але як тренер і функціонер Юрій Михайлович свій слід в історії «зелено-білих» залишити встигне. Глибокий настільки, що фанати обіцяють виконувати пісню, прем’єра якої відбулася під час матчу львів’ян з «Динамо», під час кожного поєдинку, до завершення поточного сезону.