ЧС-2018. Україна - Ісландія 1:1. Муки пошуку нового стилю

Відбірний турнір чемпіонату світу-2018

Група І. Перший тур

5 вересня. Київ. НСК «Олімпійський». Без глядачів

Національна збірна України – національна збірна Ісландії – 1:1

Голи: Ярмоленко 41 – Фіннбоґасон 6

На 82-й хвилині Коноплянка не реалізував пенальті (стійка)

Україна: П’ятов – Бутко, О-др Кучер (к), Ракицький, Е. Соболь – Степаненко – О-др Зінченко (Євген Шахов 90), Сидорчук (Зозуля 63) – Ярмоленко, В. Коваленко, Коноплянка

Тренер – Андрій Шевченко

Ісландія: Галльдорссон – Севарссон, Р. Сіґурдссон, Арнасон, Скуласон (Г. Маґнуссон 41) – Ґудмундссон (Гальфредссон 85), А. Ґуннарссон (к), Ґ. Сіґурдссон, Б. Б’ярнасон (Траустасон 75) – Бьодварссон, Фіннбоґасон

Тренер – Геймір Гальґрімссон

Судді: Тюрпен – Ґрінґор, Дано (всі – Франція)

Попередження: О-др Кучер 12 – А. Ґуннарссон 22, Фіннбоґасон 59

Наміри благі – ось лишень виконання божевільне. То про пана Притулу і той срач, який він разом із побратимами шоубізерами створив під стінами «Олімпійського» в створеній через неможливість проводити поєдинок з глядачами у фан-зоні. Не знаю, чи допомагала та істерика з динаміків футболістам, але з ложі преси все те звучало, немов повстання пацієнтів з лікарні на Кирилівській, 103.

Та до футболу. Склад від Гейміра Гальґрімссона можна було назвати з заплющеними очима. З одинадцятки, яка розпочинала всі поєдинки на Євро-2016, випав нападник Колбейн Сіґторссон. Як і очікувалося, замінив його Альфред Фіннбоґасон, котрий утворив ударну пару разом із Йоном Даді Бьодварссоном. У воротах традиційно грав Ганнес Гальдорссон. В лінії оборони справа наліво діяли Біркір Севарссон, Раґнар Сіґурдссон, Карі Арнасон та Арі Скуласон. В опорній зоні традиційно трудилися капітан Арон Ґуннарссон та Ґільфі Сіґурдссон, а на флангах півоборони грали Йоганн Ґудмундссон (справа) і Біркір Б’ярнасон (зліва).

Зате інтригуюче очікування першого варіанту складу від Андрія Шевченка й Рауля Ріанчо, котрий перед грою традиційно зайняв місце в ложі преси, виправдалися сповна. Сюрпризів вистачало в усіх ланках, окрім воротарської, де грав звичний Андрій П’ятов. Не став тренерський штаб ризикувати й із парою стопперів, яку утворили досвідчені Ярослав Ракицький та Олександр Кучер. Натомість зліва захищався не очікуваніший Артем Федецький, а Богдан Бутко. На протилежному ж краї грав Едуард Соболь. Якщо зважити, що Едуард належить «Зорі», а належить «Шахтареві», то вийшло, що оборонна ланка вийшла повноцінно донецькою. Плюс – доповнював ці редути Тарас Степаненко, якому тренерський штаб, як і очікувалося, довірив роль зв’язної ланки між обороною й атакою. Над Тарасом грала пара Олександр Зінченко – Сергій Сидорчук. Попереду ж без чітко вираженого центрфорварда діяло тріо Андрій Ярмоленко – Віктор Коваленко – Євген Коноплянка.

Глибину вишуканості тренерських рішень штабу Андрія Шевченка першими оцінили суперники. Від правого флангу української оборони ісландці взагалі мали б бути в захваті. Приглянувшись впродовж стартових п’яти хвилин, що то за Україна і з чим її їдять, хлопці Гальґрімссона вибухнули стрімким випадом через лівий фланг. Б’ярнасон зліва віддав передачу на хід Фіннбоґасону. Українські оборонці збиралися піймати нападника в офсайдну пастку, але задрімав на фланзі Бутко. Богдан не витримав лінії й Фіннбоґасон, як наслідок, вийшов на ворота П’ятова зліва. Спершу Альфред збирався робити передачу вздовж воріт, але влучив у Кучера. Вийшло навіть ліпше, бо м’яч від ноги капітана повернувся до Фіннбоґасона назад. Оскільки П’ятов у цю мить теж трохи вийшов з воріт, бив нападник гостей з гострого кута в порожні ворота. І не промахнувся – 0:1.

Через якихось п’ять хвилин правий край української збірної провалився вдруге. На цей раз після довгої передачі з власної половини Бьодварссон на лівому боці карної зони відтер від м’яча корпусом Кучера і, втримавши рівновагу, помчав під гострим кутом до воріт. Те, що Йон Даді з двох спроб не спрямував м’яча до сітки, заслуги нашої команди немає. Точніше, похвалити варто хіба П’ятова, який зреагував на перший з пострілів. А ось добивав м’яч Бьодварссон метрів з семи майже у порожню стулку. Шаше щастя, що м’яч пролетів над поперечиною.

Сказати, що попереду українці виглядали зовсім беззубо, звісно, не можна. Був непоганий постріл по діагоналі метрів з 22-х низом від Коноплянки, після якого м’яч просвистів поруч зі стійкою. Непогано прострілював справа Ярмоленко. Коноплянку, який виходив на цей пас у районі дальньої стійки, Севарссон випередив буквально в останню мить. Після розіграшу ж корнера зряче навісив Зінченко. Кучер підрізав м’яч головою в дальній кут. Але знову трохи неточно. Згадати варто й два дальніх удари – від Зінченка метрів з 25-ти і від Ракицькогозі штрафного з понад 40-метрової відстані. В першому випадку м’яч розминувся з воротами, а в другому свою команду врятував, не без труднощів відбивши м’яч з верхнього кута, Гальдорссон.

Кількісно ситуацій схожих на гольові назбиралося впродовж перших 40-ка хвилин наче й немало, однак у тому й річ, що оборонялися гості організовано, демонстрували в середині поля високу компактність і на контратаках були куди гострішими в порівнянні з позиційним наступом України. Особливо – коли двічі в майже ідентичних ситуаціях обрізалися на лівому фланзі Ярмоленко та Зінченко. І добре, що Фіннбоґасон та Бьодварссон вирішували бити здалеку і у ворота не влучали. Потенційно ці атаки могли бути куди небезпечнішими.

Мабуть, нічого доброго за підсумками першої половини українці б згадати не могли. Але гостей спіткало нещастя. Травмувався лівий оборонець Скуласон і поки йому готували заміну, Ярмоленко нарешті отримав трохи свободи й скористався цим сповна. То Ракицький сильно пробив з розвороту метрів з 30-ти. Гальдорссон відбив м’яч перед собою, а Ярмоленко на добиванні метрів з 12-ти шансів суперникам не залишив – 1:1. Гордур Маґнуссон з’явився на полі саме перед тим, як гості мали розіграти м’яч у середині поля.

Перерва подіяла на українську команду позитивно. В тому контексті, що в діях команди в другому таймі зникла притаманна їй у половині першій суєтність. Українці заграли зваженіше й надійніше. Але заради цієї надійності господарі пожертвували грою на атаку. Крім того, з чіткішим акцентом на оборону почали грати й ісландці. Гості, звісно, не зачинилися на власній половині безвилазно, а щоразу при перехопленнях шукали довгими пасами когось зі своїх нападників. Інша річ, що першотаймових провалів українська оборона уникала. Як наслідок, другий тайм майже без натяків на гольові ситуації.

Виділити біля обох воріт за перших півгодини можна хіба поданий гостями кутовий, після якого Ґуннарсон не дотягся до м’яча головою зовсім трохи. Якби дотягся, то мав змогу вражати стулку з меж воротарської зони. Українці ж відзначилися дальнім пострілом Коваленка, м’яч після якого Гальдорссон зафіксувати намертво теж не зумів. Цей епізод трапився незадовго після того, як Шевченко провів першу заміну. Замість Сидорчука на вістря атаки вийшов Роман Зозуля. То було щось принаймні з точки зору рухливості. Роман попереду бився, чіплявся, боровся, відходив у пошуках м’яча глибоко назад. Принаймні, виглядав він попереду в порівнянні з Коваленком значно корисніше. Та й сам Віктор, відійшовши на звичне місце, почувався комфортніше.

Помітне пожвавлення у діях господарів сталося з початком заключної третини другого тайму. Господарі заграли активніше, але довгоочікувана гострота в діях команди з’явилася завдяки тому, що участь в атакувальних операціях почали брати обидва крайніх оборонці. Спершу своєю активністю зліва заволодів м’ячем і виконав простріл Соболь. На жаль, простріл неточний, хоча змога віддати точніше в Едуарда була. Потім був дальній постріл від Коноплянки низом, який Гальдорссон забрав намертво.

А на 82-й хвилині ледь не трапилася розв’язка. Ярмоленко, отримавши м’яч на правому куті карної зони, коротким пасом на хід вивів на ворота Бутка. Богдан вибігав з флангу і вже був заточений на простріл. Та відчайдушний шлагбаум виставив Арнор Траустасон. Арбітр вирішив, що це порушення і вказав на позначку. Україна на перемогу, звісно, не награла, але реалізуй Коноплянка пенальті, три дорогоцінних очки здобула б. Та Євген, виконавши розбіг у стилі Дзадзи, воротаря покласти зумів, а вразити відкритий кут – ні.

1:1 – загалом закономірна нічия, справедливість якої підтвердилася бодай тим, що в заключних хвилин десять активнішими в наступі були саме гості. Проте їхні два кутових та кілька флангових навісів ні до чого путнього не призвели.