Символічна збірна ЧС-2018 за версією UA-Футбол

Вибрати одинадцять найкращих серед тієї величезної кількості гравців топ-класу, яка брала участь в Чемпіонаті світу – завдання надзвичайно складне. Віддаючи перевагу одному, одразу виникає почуття провини за те, що обділили увагою іншого. А ще ж хочеться дотримуватись хоча б формальних тактичних рамок, щоб не вийшло в підсумку архаїчних 4-2-4. Зрештою, це символічна збірна, тому, мабуть, не слід так прискіпливо ставитись до умовної схеми. Після довгої дискусії у редакції UA-Футбол вийшов наступний варіант.

Тібо Куртуа (Бельгія). Історичним успіхом на Мундіалі Бельгія в першу чергу зобов'язана своєму голкіперу. У всіх вирішальних протистояннях - з Бразилією, а також в двох дуелях з Англією - Куртуа був на висоті. Сейви Тібо стали візитною карткою турніру, чого тільки варта його гра в матчі за третє місце, удари Даєра, Магвайра і Рашфорда здавалися з ряду тих, що не беруться. А перед цим бразильці у чвертьфіналі буквально замучили оборону «червоних дияволів». Всього на ЧС-2018 Куртуа пропустив шість м'ячів, чотири з них в іграх з Тунісом і Японією, коли бельгійці занадто захоплювалися атакою і залишали свого воротаря напризволяще.

Гаррі Магвайр (Англія). Центральний захисник збірної «Трьох левів» зробив все можливе, щоб англійці виступили набагато успішніше на турнірі, ніж вийшло в підсумку. Магвайр був незамінний в обороні, вигравав майже всю боротьбу на «другому поверсі» і в позиційній грі йому не було рівних. Але особливо Магвайр запам'ятався своїми підключеннями до атак і небезпечними ударами по воротах. У протистоянні зі Швецією Гаррі став абсолютним героєм, що принесло останню перемогу Англії на Мундіалі.

Рафаель Варан (Франція) добре зіграв на груповій стадій чемпіонату світу, але вийшов на зовсім інший рівень надійності на стадії плей-офф. Він знімав всі навіси, робив блокування, перехоплення, підкати – зупиняв кращих нападників в світі, які були на його шляху. Непробивна стіна. Рафаель продовжує залишатися в тіні Серхіо Рамоса в Реалі, але у Франції він був повноцінним лідером оборони. Не треба забувати і про надважливий гол у ворота Уругваю в чвертьфіналі.

Домагой Віда (Хорватія) точно не суперечлива постать у хорватській команді та в нашій символічній збірній. Нехай Домагой був і не найліпшим серед хорватських захисників за показниками ТТД, проте харизма, цілеспрямованість і стержень, з якими Віда діяв на чемпіонаті світу, зробили його однією з найбільш пам'ятних фігур турніру. Спершу він розсіяв за вітром потуги аргентинців, потім стримав данців, приголомшив ефектним голом росіян, а в півфіналі не залишив шансів англійцям на чолі з Харрі Кейном. І хоч у фіналі Хорватія поганенько діяла у захисті, до Віди може бути мінімум претензій.

Кіран Тріпп’є (Англія) в свої 27 став одним з відкриттів турніру. Хто б міг подумати, що дублер Тоттенгема в позаминулому сезоні стане ледь не кращим гравцем збірної Англії, яка в підсумку посіла четверте місце. Головною зброю трьох левів на Мундіалі були стандарті положення і саме за них відповідав Тріпп’є. Крім того, «Бекхем з Бері» невтомно працював на правому фланзі англійців, ставши справжньою знахідкою для Гарета Саутгейта.

Лука Модріч (Хорватія). Про нього говорять як про реального претендента на наступний Золотий м'яч. В своїх 32 роки він привів збірну Хорватії до історичного досягнення, виступивши мозковим центром гордої команди. Чемпіонат світу 2018 у повній мірі розкрив диспетчерські таланти Луки Модріча для тих, хто, можливо, недооцінював хорвата за його грою за клуб. Півзахисник з умінням віддати ідеально точну передачу і високою культурою роботи з м'ячем заслужив звання найліпшого гравця турніру. Бенефісом Модріча цей Мундіаль не став лише через поразку у фіналі.

Поль Погба (Франція). Протягом усього сезону хавбеку діставалось на горіхи від свого клубного тренера Жозе Моуріньо. Той дорікав колись найдорожчому гравцеві планети за небажання відпрацьовувати в захисті. Поль ображався, але висновки зробив. Або ж Дідьє Дешам знає, як краще використовувати півзахисника, який вражає своїм атлетизмом та розумінням гри. Зрештою, Погба став одним з ключових гравців збірної Франції, без якого такої впевненої перемоги на Мундіалі не було б. Поки Канте закривав найнебезпечнішого гравця в команді суперника, Поль діяв від штрафної до штрафної. Саме завдяки його передачам розганявся Кіліан Мбаппе. На завершення Поль забив у фіналі гол, який можна вважати переломним.

Коутіньо (Бразилія). Двигун і натхненник п’ятиразових чемпіонів світу. Поки Неймар вкатував газони ЧС-2018 своїми постійними падіннями, Коутіньо організував половину голів пентакампеонів на турнірі. На рахунку хавбека чотири бали за системою "гол+пас". Хто знає, як би склався шлях південноамериканців на турнірі, якби хоча б половина гравців цієї збірної показали такий же рівень відданості справі.

Кіліан Мбаппе (Франція). Наймолодшого гравця Чемпіонату світу, який демонстрував на подив зрілу гру, можна назвати відкриттям турніру. Хоча після виступів на клубному рівні цього варто було очікувати. Завдяки неймовірній швидкості, техніці і роботі з м'ячем, а також гольовому чуттю Мбаппе вже називають тим, хто замінить на футбольному Олімпі Мессі і Роналду. Чотири м'ячі забив юний вундеркін суперникам Франції, від Кіліана надходила постійна загроза, він відзначився і в фіналі, ставши одним з наймолодших гравців, кому вдавалося забити у вирішальному поєдинку світової першості.

Еден Азар (Бельгія). Один із головних універсалів мундіалю. Він встигав не лише бути одним із найкорисніших в атаці своєї команди, а й не лінувався відпрацьовувати позаду, створюючи перший ешелон оборони збірної Бельгії. А матч проти Бразилії - названого фавориту турніру - став його зірковим часом: зупинити його можна було лише за допомогою фолів. Не даремно "Реал" вже бачить у вінгері можливу заміну Кріштіану Роналду.

Антуан Грізманн (Франція). Лінія атаки французів була показовим прикладом на ЧС-2018, в чому величезна заслуга Грізманна. За рахунок досвіду Антуан доповнював більш молодого Мбаппе, і коли у юної зірки не все виходило на полі, саме форвард «Атлетіко» брав лідерство на себе. Також чотири голи забив Грізманн (але у нього було більше ударів, ніж у Мбаппе), а також Антуан був корисний в підіграванні і часто відходив назад, беручи участь в першому ешелоні оборони та розвивав наступальні комбінації. Одним з найбільш корисних гравців турніру став нападаючий «триколірних».

Златко Даліч (Хорватія). Не лишнім буде нагадати, що Даліч очолив збірну Хорватії в самому кінці відбору до ЧС. Виграв надважливий матч у збірної України та пройшов у стикових матчах непросту збірну Греції. І це все маючи за плечима досвід роботи з таким клубами як «Рієка», «Славен Белупо», «Аль-Хіляль» та «Аль-Айн». Схоже, 51-річний спеціаліст має неабиякі здібності психолога, адже зумів об’єднати зірок навколо однієї ідеї. А ще вміє утвердити свій авторитет, щоб в лідерів роздягальні не виникало бажання керувати командою в обхід тренера. Перед чемпіонатом світу групу Хорватії називали найскладнішою, але картаті виграли її з максимальним результатом. Вже в плей-офф сітка візуально виглядала легшою, але хорватам довелось тричі грати овертайм. Але й після цього у фіналі команда Даліча виглядала кращою за свіжішого суперника. Роль зіграли такі деталі як автогол та неоднозначний пенальті. Тій кількості зірок, яка є в складі збірної Хорватії, позаздрить будь-яка збірна (окрім, хіба Франції). Але на Мундіалі Даліч зробив з них справжню команду, що й дозволило маленькій країні здобути титул віце-чемпіона.