Акценти. Пеле - цим сказано все

Коли я почав дивитися футбол, він уже догравав у "Космосі". Я так і не побачив Короля у прямій трансляції, чи хоча б у записі недавнього матчу. Тільки у кінохроніці та відеоархівах. Насправді це має колосальне значення: чи був ти сучасником генія, чи дізнався про нього істотно пізніше і сприймав через захоплення інших.

Коли він виграв свій останній Кубок світу, мені було п'ять років. Мине ще вісім, перш ніж я вперше побачу у справі збірну Бразилії, на чолі з так званим "білим Пеле" - Зіко. "А хто це?" - маєте законне право спитати ви. Але чи потрібно пояснювати будь-якій нормальній людині на Землі, хто такий Пеле?

Ми знали про нього все своє життя. Стійке словосполучення Король футболу з часом набувало статусу якогось стандарту, розмивалася його суть, тьмяніло сприйняття. Йому все частіше віддавали належне, при цьому постійно намагаючись знайти заміну. Так уже влаштовані люди. Ми, і я навіть не розуміли головного: він унікальний.

Особисто мені, щоб зрозуміти це, знадобилося попрощатися з Пеле у цьому світі. Воістину, що маємо, не бережемо... До нього жоден футболіст світу не мав честі бути відомим усьому світу. Після нього немає і, переконаний, не буде футболіста, який зможе повторити його досягнення.

Це вже потім були Круіфф і Мюллер, Платіні і Марадона, Роналдо і Зідан, той же Мессі... А ми, дотримуючись неписаного правила людей, порівнювали Пеле з Марадоною, Марадону з Мессі, Мессі з Роналду. Каюся, брав активну участь у цьому і сам. Але вік живи – вік навчайся. Просто ми так влаштовані: намагаємося пізнавати через порівняння все і вся.

Нам це треба... Навіщо, здавалося б – мова йде про командний вид спорту. Захоплюйтесь кожним окремо, але влаштовувати додаткове штучне змагання між "зірками"… На жаль, це в людській натурі, в природі нашій закладено. Але є у футболі абсолютна величина, маг поза категоріями. Пеле.

Тільки цифри та факти. Єдиний триразовий Чемпіон світу, який вигравав Мундіаль для Бразилії тричі протягом 12 років. До цього бразильці не знали світового тріумфу. Після цього їм знадобилося вдвічі більше часу, щоб перемогти в Кубку світу наступного разу. І досі, а це вже понад півстоліття, вони не можуть повторити потрійний успіх, досягнутий командами Пеле.

Саме командами, а чи не командою. Колись, сперечаючись про найкращого футболіста ХХ століття на користь Марадони, я наводив, здавалося б, невбивний аргумент: подивіться, з ким довелося грати тому й іншому. І, отже, чия питома вага в командному успіху вища.

Але Дієго після піку свого торжества то плакав, то боровся з вітряками ФІФА, то повільно себе вбивав. А Пеле залишався у сідлі – що у сімнадцять років, що після тридцяти. Змінювалися його партнери по команді, а він залишався лідером, який веде їх до перемоги. Втративши якого, Бразилія на двадцять років забула про фінали.

При цьому йому не потрібно було вдаватися до якихось додаткових трюків – він грав у футбол, як дихав. Не треба було чекати "пенсії", щоб підкорити світову вершину – він зробив це ще тінейджером.

Другим "невбивним" аргументом була виняткова роль Марадони в історії "Наполі". Але ж і "Сантос" у минулому столітті ставав найкращим у Бразилії та Південній Америці лише з Пеле. А сам факт того, що Король футболу відіграв за цей клуб близько двадцяти років (що не вкладеться в голові сучасного вболівальника), у мене викликає лише глибоку повагу.

Тож залиште непотрібні суперечки, як залишив їх я зараз – коли відбувається переоцінка багатьох цінностей. Але є й такі цінності, що вічні. Як Пеле, чиєго одного імені, насправді, було б достатньо замість усіх цих слів. Для справжнього любителя футболу. Просто Найкращий на всі часи.

Король пішов від нас. Але трон залишається порожнім. Пеле – як багато у цьому слові.