Командир плюшевої армії. Чи зміниться Маркевич

Напевно, кращим матчем "Дніпра" першої половини сезону 2015/16 був серпневий поєдинок проти "Шахтаря". Вже до того з уст Маркевича лунали скарги про кадрові проблеми та відсутність стратегії розвитку, а також висловлювалося бажання піти у відставку. Але яскрава гра проти фаворита на мить навела на очі оману: слова і вчинки Маркевича в ту мить сприймалися як хитрість, яка була покликана сколихнути емоційно вичавлений колектив.

Втім, до реальності вболівальники "Дніпра" повернулися швидко. Вже в наступному турі "дніпряни" продемонстрували вкрай невиразну гру, хоч за результатом впевнено обіграли "Карпати" – 2:0. З того часу процес перетворення "Дніпра" набув невідворотних рис. Команда втратила шарм і більше подібних матчів, як проти "Шахтаря", не демонструвала.

Перемога над "гірниками" викликала спокусу насварити Мирона Богдановича за начебто безпідставні нарікання щодо кваліфікації новачків. Як приклад тоді приводилася гра Даніло, який був помітним і активним на позиції центрального півзахисника. Але, повторимося, подальший розвиток подій впевнено переконав, що матч проти "Шахтаря" потрібно розглядати в площині винятку, а до новачків "Дніпра" відноситися із засторогою.

Можливо, була б інша ситуація, якби у тренера був інший настрій. Мирон Маркевич всіма фібрами душі демонстрував, що йому не подобається ситуація в клубі, а кадрове поповнення – то не його рішення, а нав’язані кимось погляди на стратегію розвитку "Дніпра". Вичерпною характеристикою кваліфікації новачків стало порівняння їх з плюшевими іграшками, до якого Маркевич вдався публічно.

Ситуація зайшла в глухий кут. Наставник всім своїм єством демонстрував небажання й надалі залишатися біля керма команди, а президент клубу вперто відмовлявся приймати відставку Маркевича. Кайданами безвиході ситуацію зв’язала фінансова складова: Маркевич домагався добровільної "вільної", адже сплачувати суму компенсації за одностороннє розірвання угоди був неготовим.

Врешті, консенсусу сторони так і не дійшли. Маркевич продовжує заробляти чималі кошти, не демонструючи при цьому бажання хоч якось координувати вимушену, надиктовану часом перебудову дніпропетровського клубу. Хоча, невеличкою перемогою є те, що Мирон Богданович припинив публічно сіяти паніку і розповсюджуватися на тему безвиході, просто прийнявши умови роботодавця. Але то зараз, коли немає матчів і "Дніпро", по суті, немає за що критикувати. А що буде, коли розпочнеться друга частина сезону?

Очевидно, за ігровими аспектами "Дніпро" буде ще більш ослабленим. Пішов Федорчук, на межі відходу перебувають Бойко та Дуглас. Залишається невизначеним майбутнє Селезньова, перший збір через травму пропускає Матеус. Зважаючи на всі обставини, "Дніпру", навіть попри орієнтування на власну молодь, необхідні новачки. І тут починається найцікавіше: на першому зборі Мирон Богданович переглядає не тих, кого б хотів бачити у "Дніпрі", а тих кого спроможний запросити у відповідності то фінансових можливостей клубу.

Свого часу Маркевич цурався Романа Безуса, сумніваючись в його рівні кваліфікації. А зараз з подання тренера на збір з командою їдуть Політило, Кобахідзе, Адамюк, Петров, Нестеров і Лухтанов. Мирон Богданович, розуміючи всю складність ситуації, нарешті переступив через свої футбольні принципи і "приземлився" на той рівень, до якого його останні півроку наполегливо опускало керівництво клубу.

Власне, погодимося, що проблеми в "Дніпрі" були викликані апатичною поведінкою власника клубу, недолугим менеджментом, кадровими перебудовами. Але чільне місце в цьому переліку негараздів посідає й проблема настрою та підходу головного тренера: своєю флегматичністю, песимізмом і публічними скаргами Маркевич лише додавав хмизу до багаття, хоча, керуюйся вын іншими емоціями, мав би владу бодай трохи згладжувати складну ситуацію.

Відтак, зміна тону Маркевича, яка спостерігається останнім часом, вселяє бодай якийсь оптимізм: "На збір поїхало багато наших молодих виконавців, і на деяких з них я дуже сподіваюся. Так що будемо якось виходити з положення". Богданович, схоже, змирився з необхідністю працювати в абсолютно незвичному для себе руслі.

Та це не дає відповіді на усі запитання. Зокрема, незрозуміло, що буде навесні, коли перед "Дніпром" прямо постане завдання наздоганяти луганську "Зорю", яка нині випереджає "дніпрян" в боротьбі за третю сходинку на шість очок. Чи зможе й в стресових ситуаціях Маркевич переступити через себе і працювати так, як ніколи не працював: довіряти молоді, розкривати нові таланти, шукати нетрадиційні виходи із заплутаних ситуацій? Чи знову чутимемо слова про "плюшеву армію"?

Якщо й знову матимуть місце подібні висловлювання, тоді Маркевич ризикує остаточно розгубити авторитет в очах дніпропетровських вболівальників. Якщо влітку минулого року новачки до "Дніпра" приходили спонтанно і, по суті, без згоди головного тренера, то зараз клуб, узгодивши запитання з Маркевичем, запросив потенційних новобранців на перегляд. Мирон Богданович має змогу особисто формувати обойму (на тому рівні, звісно, на якому перебуває клуб з точки зору фінансових можливостей), тож претензії адресувати не буде кому.

Звісно, Маркевич у тій ситуації, що склалася з "Дніпром", не виглядає жертвою, але й всіх собак вішати на тренера не варто. Істина в тому, що Мирон Маркевич на рівні з управлінцями клубу повинен розділити відповідальність за занепад команди. Процес зміни поколінь та омолодження не проводиться за одне трансферне вікно: внутрішні ресурси клуб повинен був помірно використовувати і раніше, аби зараз перебудова не була такою різкою. В цьому плані питання не до Маркевича: Ігор Коломойський задовольняв кадрові апетити Рамоса, тому іспанець щодо розвитку молоді не турбувався. Маркевичу просто не поталанило, що ця вимога, викликана зміною часів, припала якраз на його каденцію.

До Маркевича претензії в іншому: аж надто вибагливо тренер поводить себе на посаді. Мирон Богданович, схоже, ганявся за іменами і рівень футболістів оцінював за їхніми цінниками та національністю. Ігнорування Політила, Кобахідзе, Польового, Баланюка, Варцаби невиправдане на фоні прогресу Федорчука та Лео Матоса. На останніх двох тренер також не розраховував, але ситуація змусила Маркевича зробити ставку на них і дивіденди "Дніпро" отримав чималі. Без сумніву, зараз процес проходив би значно простіше, якби наставник в першу чергу орієнтувався на внутрішні резерви, а не очікував дороговартісних трансферів.

Український футбол змінився, "Дніпро" змінився, але чи зможе змінитися Маркевич?

Фото - UA-Футбол