Герой футбольного дня. Нестор / Олександр Шуфрич

Рішення галицького районного суду Львова у справі Дмитра Трухіна проти "Говерли" трохи привідкрило завісу таємничості, якою ужгородський клуб окутаний постійно. Виявляється, в аутсайдері Прем’єр – ліги зарплатня в футболіста, для якого "Говерла" – перший і останній досвід виступів на елітному рівні, сягала позначки 750 тисяч гривень в місяць. Нереальні показники.

Звісно, які можуть бути претензії до Трухіна? Він, як працівник, пристав на умови, які пропонував роботодавець. Претензії до керівництва ужгородського клубу. По-перше, варто було думати більш приземлено і не літати в хмарах, пропонуючи футболістам шалені суми зарплатні. По-друге, пропонували, - платіть.

В Трухіна протягом останнього року були серйозні ігрові проблеми. Час від часу він виходив на заміну, але частіше задовольнявся лише лавою для запасних, або тренуваннями. Грозний, зважаючи на такі розклади, частенько був змушений відбиватися від запитань журналістів щодо Дмитра.

Трухіна в "Говерлі" любили і поважали найперше тому, що він був одним з не багатьох "своїх" у різношерстій компанії, яку В’ячеслав Грозний зібрав в Ужгороді. І хоч Дмитро є вихованцем луцької школи футболу, а "Говерла" для нього – далеко не перша команда в професійній кар’єрі, свої найкращі ігрові роки Дмитро провів саме тут. В Ужгороді Трухін, будучи вже в немолодому як для футболу віці, розкрився і спробував на смак елітне футбольне життя.

Швидкість – ось головна чеснота, за яку Трухіна цінували тренери. На момент, коли Грозний прийшов до команди, Дмитро перебував в статусі основного лівого півзахисн0ика і лише форс-мажор, здавалося, може вибити Трухіна з колії. Втім, як виявилося, руйнівними для Дмитра стали цілком земні фактори.

Грозний, вперто не бачачи в Дмитрові гравця основи, пояснював журналістам, що Трухін погано тренується і банально програє конкуренцію молодшим партнерам. Але те, що Дмитро не грав, не знімає з керівництва ужгородського клубу зобов’язань виплачувати по контракту зарплатню.

Зрозуміло, чому Шуфрич не бажає виплачувати кошти не лише Трухіну, а й решті гравцям. Зрозуміло, чому не вкладаються ресурси в інфраструктуру, зрозуміло, чому "Говерла" не функціонує, а лише б'ється в агонії. Не зрозуміло, чому не намагаються полегшити "пацієнтову" участь: адже смертельно хворій людині іноді краще померти раніше, аніж в муках доживати той час, який відведений.

Вже давно в ситуацію повинна була втрутитися Федерація футболу України. Очевидно ж, що припиняти ці знущання над грою мільйонів Шуфричі не збираються. Кошти у сімейства є (про це свідчить хоча б факт придбання Нестором Івановичем пакету акцій київського річкового порту – вкладення на мільйони гривень), але немає бажання ці кошти вкладати в команду. "Говерла" – іграшка, з якої витискають і витискатимуть соки до тієї степені, до якої вона здатна хоча б трохи задовольняти примхи розпещеної дитини. Проблема в тому, що Шуфричі не відчувають відповідальності. "Акакпо в "Трабзоні", Кочіш в МLS, Ле Таллек в "Црвеній Звезді", але ж ми завжди беремо "легіонерів сумнівної якості", – іронічно коментує Олександр Несторович в твіттері статті журналістів. Зате погодитися на інтерв'ю і відверто відповісти на запитання, які турбують громадськість, Шуфрич не бажає. Ось в цьому вся суть.

Можливо, історія з Трухіним стане поворотною точкою в справі. Рішення громадського, а не спортивного суду, власникам "Говерли" навряд чи вдасться просто так ігнорувати.