Шальке - Шахтар. Щоденник подорожі. День третій

Шальке – Шахтар. Щоденник подорожі. День перший

Шальке – Шахтар. Щоденник подорожі. День другий

Четвер. Третій день перебування у Гельзенкірхені. День матчу. На прогулянки містом часу було вдосталь, адже програма на сьогодні – виїзд безпосередньо на гру, який був запланований аж на сімнадцяту годину за місцевим часом. На вулицях Гельзенкірхена футбольної лихоманки не спостерігалося. Лише поодинокі перехожі в атрибутиці "Шальке-04", лише поодинокі клубні символи на центральній площі міста…

Серед журналістської братії тема "Шахтаря" поки що теж була не на першому місці. Колеги обговорювали вчорашній поєдинок "Динамо" проти "Манчестер Сіті", аналізуючи ті фактори, які завадили киянам добре себе проявити. А хтось просто не дивився гри і від колег сподівався почути фахового, але водночас стислого аналізу поєдинку.

Відверто? Дехто з колег боявся, що участь "Динамо" настигне й "гірників", які, нагадаємо, розмістилися не безпосередньо в Гельзенкірхені, а в сусідньому Ессені – за 35 хвилин їзди на трамваї. Вже після гри, коли на табло горіли 3:0 на користь "Шахтаря", з піднесеним настроєм скептики пояснювали свої прогнози: краще, мовляв, очікувати гіршого і потім радіти, аніж бути впевненим у перемозі, а потім розчаруватися.

"Шахтар" дійсно приємно вразив. В принципі, припустити варіант з перемогою донеччан можна було, але нереально було передбачити те, що "гірники" обіграють "Шальке" так впевнено. І Мірча Луческу, наче ображений тим, що його команді відводили не надто багато шансів, присоромив скептиків на прес-конференції: Всі надто впевнені були, що обіграють нас. Після матчу у Львові всі думали, що "Шальке" нас пройде. Але вони не знають, напевно, істинного потенціалу "Шахтаря".

Це Луческу сказав у відповідь на запитання про вболівальників "Шальке", які достроково пішли з трибун та освистали свою команду. Для багатьох подібна поведінка фанатів "кнаппенів", - одних із найпалкіших в Німеччині, - дійсно стала одкровенням. Починався поєдинок в прекрасній атмосфері: співи, перегукування. А закінчувався під акомпанемент свисту. Зі свого місця старався не впустити жодної деталі. Журналістський сектор "Фельтінс-Арени", до речі, розташований на верхньому ярусі стадіону. Кут огляду чудовий, але до поля, до гравців не так близько, як на "Арені Львів", з прес-ложі якої можна чути наставників, котрі перебувають в технічній зоні.

Час від часу посеред матчу згори доносився звук, схожий на звучання дзвону. Згодом вдалося з'ясувати ситуацію: звук з'являвся лише тоді, коли якась з команд заробляла право на кутовий. Очевидно, деякі місця на "Фельтінс-Арені" мають неповний кут обзору, тому аби глядачі розуміли, що йде до штрафного майданчика не флангова подача, а розігрується кутовий, й звучить подібний сигнал.

Після матчу ще довго знаходилися в прес-центрі, але в графік, обраний завчасно, вписалися. Тобто, виїхали зі стадіону в напрямку готелю рівно о 22:30 за місцевим часом – як і домовлялися раніше. По дорозі колеги жваво ділилися побажаннями щодо жеребкування наступної стадії. Дортмунд, Стамбул, чи, можливо, Прага? Більшість погоджується, що "Шахтар" ще не в найкращій формі, тому рівень суперників краще б підвищувати поступово, а не стрімко.

Завтра рано-вранці – сніданок і виліт до Києва. Далі для мене особисто – переїзд до Ужгорода та повернення до звичного ритму. Але після першого в житті закордонного журналістського виїзду так просто не відійду. По-перше, виконав ще не всі професійні обов’язки; по друге, банально не хочеться відкладати вбік враження, отримані за ці дні.

Фото - Ігор Семйон