Герой футбольного дня. Володимир Гоменюк

Для футболіста тридцять років – далеко не критичний вік. Організм здатен переносити футбольні навантаження на такому ж рівні, як і організм двадцятирічного. А досвід, бачення і розуміння гри лише додають ветеранові значимості. Так, принаймні, є у Європі; такі приклади можна знайти й у нас: Сергій Назаренко в 36 пішов на підвищення; Олександр Шовковський в 41 не віддає місця у воротах "Динамо", Даріо Срна в 34 дає фору молодим… Вчорашня звістка про завершенням Володимиром Гоменюком кар’єри футболіста стала несподіванкою. Форварду, який ще вчора викликався під знамена національної збірної України, в липні виповниться лише 31.

На рішення Володимира, ризикнемо припустити, вплинула загальна ситуація в українському футболі. Гоменюк, зважаючи на кризу, яка охопила більшість аутсайдерів та середняків Ліги Парі-Матч, просто не зміг знайти собі місця.

Свою футбольну кар’єру Гоменюк починав на рідній Рівненщині, в клубі "Іква", після якої в 2005-му році перейшов до сімферопольської "Таврії". Саме в Криму Володимир зробив собі футбольне ім'я, виробив свій власний почерк гри, сформував характер і набрався досвіду. Разом з Олександром Ковпаком Гоменюк формував грізний як для української першості тандем нападників. Далі був перехід до "Дніпра", в якому Володимир виступав з перемінним успіхом. Вболівальники та експерти явно чекали від форварда вищої результативності, але зламати себе Гоменюку ніяк не вдавалося. Ні, Володимир не розгубив свого стилю: в "Дніпрі" він так само якісно вів протистояння, самовіддано чіплявся за м’ячі, але забивав не так багато, як би хотілося йому самому та шанувальникам його таланту.

Варто зауважити, що свою роль відіграла й травма. Наприкінці 2010-го року Гоменюк пошкодив коліно, тож на півроку випав з активної гри. "Хуанде Рамос не обділяє увагою. Взагалі, враження, які склалися про роботу іспанського фахівця, дуже позитивні. Тренер постійно цікавиться станом коліна. Каже, що не потрібно форсувати події, головне - добре залікувати пошкодження і повністю відновитися. Рамос дав зрозуміти, що розраховує на мене, і коли буду в повній боєготовності, обов'язково отримаю свій шанс", - це слова Гоменюка на початку 2011-го, після трьох місяців перебування в лазареті дніпропетровців. Але свого шансу Володимир більше не отримав: влітку 2011-го Гоменюк з "Дніпра" відправився в оренду до київського "Арсеналу". Через місяць нападник підписав зі столичними повноцінний контракт.

В "Арсеналі" Гоменюк був основним форвардом. І хоча забивав Володимир не надто багато, період, проведений в столичній команді, можна вважати для нападника вдалим. Підтвердження цьому – запрошення, яке надійшло від тренера "Металіста" Мирона Маркевича. "Дійсно, Гоменюка хотіли забрати до себе ще в минулому році. Але тоді здійснити цей трансфер не вдалося. Дуже радий, що вийшло це зробити зараз - вважаю Гоменюка одним з кращих нападників України. Це важливий для нас перехід - буде допомога Девічу, адже після відходу Крістальдо Марко залишався єдиним нападником команди", - "Металіст" тоді уже не був таким потужним та самобутнім, але й повністю під згубним впливом Курченка ще не прогнувся.

Коли ж Харків залишив Маркевич, все остаточно пішло шкереберть. Після "Металіста" Гоменюк перебрався до дніпродзержинської "Сталі" під керівництво Володимира Мазяра. Тренер розраховував на досвідченого нападника, та Володимиру знову завадила травма. Перша частина сезону 2015/16 виявилася для Гоменюка нерівною, неоднозначною, а взимку форвард взагалі залишив розташування команди. У "Сталі" відбулася внутрішня революція, Володимира Мазяра на тренерському містку змінив Ерік ван дер Меєр, який банально не бачив ветерана у складі своєї команди. Це стало останню краплею: Гоменюк вирішив піти з великого футболу. І це його право.