Київ, Донецьк та компанія: проблеми і зміни українського футболу

Авторитетний ресурс transfermarkt.de в розділі про український футбол опублікував великий матеріал за авторством Footballive22, у якому йдеться про всі недоліки та переваги чемпіонату України та стратегію розвитку футболу, обраною нашими клубами. Пропонуємо ознайомитися зі стороннім поглядом на внутрішньоукраїнські справи.

16-го жовтня 2015-го року Андрій Ярмоленко, якого протягом довгого часу пов'язували з найкращими клубами Європи, і перехід якого, здавалося б, був лише питанням часу, продовжив контракт з київським "Динамо" до 2020-го року. Це рішення Ярмоленка викликало чималий резонанс в футбольній спільноті: коментарі варіювалися від "велика повага Ярмоленку" до "Андрій губить свою кар'єру". Але людей з протилежними думками об'єднувало одне відчуття: всі були здивовані. Як могло статися так, що найяскравіша зірка, на яку полювало пів Європи, залишається в Україні?

На це запитання є відповідь: українська Прем'єр-ліга – далеко не провінційний чемпіонат. Він входить до десятки найкращих ліг Європи, посідаючи в рейтингу УЄФА восьме місце, випереджаючи такі чемпіонати як турецький та нідерландський.

Ще один показник – то місця українських клубів в клубному ранзі УЄФА: "Шахтар" наразі 21-й, випереджаючи, зокрема, італійський "Мілан", "Динамо" – 24-е, а фіналіст минулої Ліги Європи дніпропетровський "Дніпро" – 34-й. Показова ця статистика? Звісно. Українська ліга набагато краща, ніж може здатися на перший погляд.

Втім, варто визнати, що водночас з перевагами в українському футболі існують й чимало проблем: країна знаходиться в тіні війни на Донбасі. А цей факт має чималий вплив на розвиток українського спорту, зокрема – футболу.

"Шахтар", – довгі роки найкраща команда країни, - через війну вимушений матчі проводити далеко від рідного дому – в західноукраїнському Львові. Шикарний стадіон "Донбас Арена", що вміщує понад 50 тисяч глядачів, в результаті бойових дій отримав пошкодження. Відтак, "Шахтар" став клубом без домівки. Вболівальники Львова, який знаходиться за тисячу кілометрів від Донецька, не можуть повністю замінити рідну публіку. Фактично донеччани проводять домашні матчі в гостях. Це, звісно ж, відштовхує футболістів-професіоналів, які б могли перейти до "Шахтаря". Цього сезону "гірники" підсилилися лише хорватом Едуардо, в той час як в сезоні 2013/14 до команди прийшли п'ятеро гравців з Південної Америки, в тому числі й Бернард з Фредом, які Україну обрали в якості трампліну. Натомість, клуб останнім часом перетерпів чимало втрат: пішли Алекс Тейшейра, Дуглас Коста, Фернандо, Луїс Адріано і Ілсіньо.

Від війни страждає не лише "Шахтар", але й інші команди, які базуються поза межами конфліктної зони. Якщо ще кількома роками раніше чимало клубів УПЛ розглядалися легіонерами в якості зручного трампліну, то зараз гравців з-за рубежу мало що приваблює в Україні. Дерліс Гонсалес, котрий перейшов з "Базеля" до "Динамо", - один з не багатьох, хто наважився на рішучий крок.

Втім, проблеми українського футболу полягають не лише у війні. Прем'єр-ліга повністю затьмарена лише дома топ-клубами: "Шахтарем" та "Динамо". Починаючи з сезону 1991/92, коли першість підкорилася сімферопольській "Таврії", в Україні не було іншого чемпіона, окрім "Динамо" та "Шахтаря". Звісно, команда з гравцями калібру Драговіча, Гонсалеса, Ярмоленка або Бернарда була б успішною, до прикладу, навіть в Бундеслізі, але ж інші колективи бідують. Ліга укомплектована вкрай нерівномірно, нижчим за класом суперникам рідко вдається припіднести сюрприз в матчах проти грандів. Крім "Динамо" та "Шахтаря" лише дніпропетровський "Дніпро" має ринкову вартість вищу 20-ти мільйонів євро.

Наразі третє місце в турнірній таблиці посідає "Зоря", ринкова вартість якої рівна вартості "Кайзерслаутерна", "Юніон Берлін", або ж "Нюрнберга" – представників другої Бундісліги. Цей факт яскраво демонструє те, на якому низькому рівні знаходяться більшість українських команд. Для наочності: лідери "Динамо" та "Шахтар" мають вдвічі більше очок, ніж сьома команда ліги львівські "Карпати".

В контексті фінансового неблагополуччя чемпіонату України важливим є запитання роботи клубів з молоддю. В цілому картина доволі яскрава: молодіжні та юнацькі збірні України регулярно виступають на великих форумах. Але проблема в тому, що центри підготовки футбольних кадрів розташовані по Україні нерівномірно: майже всі перспективні таланти виступають за команди-гранди, тоді як невеликі клуби не мають змоги втримувати у своїх школах молодь.

Та, незважаючи на такий дисбаланс, наявність команд рівня "Динамо" та "Шахтаря" дуже важлива для українського футболу. Флагмани виступають на високому рівні, що дає змогу тренерові збірної України Михайлові Фоменку запрошувати до національної команди дійсно класних виконавців. Крім того, Україна має кількох представників за кордоном: Євген Коноплянка – у "Севільї", Денис Бойко – в "Бешикташі", Артем Кравець – у "Штутгарті", а також "легіонери" з чемпіонату Росії.

Українські гранди мають чітку стратегію розвитку: "Шахтар" довгий час комплектувався вихідцями з Південної Америки, "розкручував" гравців і продавав їх за суттєво значиміші суми. Гарним прикладом є Дуглас Коста, який в 2010-му році перейшов до "Шахтаря" з "Греміо" за 8 мільйонів євро, або Алекс Тейшейра, який в тому ж році приєднався до "гірників" за 6 мільйонів євро з "Васко да Гами". В подальшому "гірники" дуже успішно продали бразильців. Дуглас Коста за 30 мільйонів перебрався до "Баварії", в якій став твердим гравцем основи, а Алекс Тейшейра за 50 мільйонів переїхав до китайського "Цзянсу Сунін". В донецькій команді домінують представники України та Бразилії. До прикладу: в останньому матчі групового етапу Ліги чемпіонів 2015/16 в основному складі "Шахтаря" вийшли дев'ятеро представників цих країн. В захисті головні ролі відведені українцям (Ярослав Ракицький та Тарас Степаненко), в атаці – бразильцям (Тайсон та Марлос).

Така модель вже стала візитівкою донецького "Шахтаря". Представників Південної Америки приваблюють перспективи, що відкриваються з переходом до складу команди Мірчі Луческу. Цього сезону "гірники" заробили на продажі футболістів майже 100 мільйонів євро. Втім, у зв'язку з політичною ситуацією в країні дана стратегія опинилася під загрозою зриву.

В Києві – інша політика. Чинний чемпіон країни на чолі з президентом Ігорем Суркісом намагається запрошувати до свого складу футболістів, які уже засвітилися в Європі і продемонстрували свою ефективність на найвищому рівні. Крім кількох українських гравців, серед яких виділяються Ярмоленко та Хачеріді, в "Динамо" виділяються кілька футболістів з європейським іменем.

Київ – це фінансово приваблива мішень, в столиці України європейці мають змогу гарно жити. Це ще один фактор на користь вибору "Динамо" як трампліну до більш статусних клубів. Як приклад – Александр Драговіч, який сумлінно відпрацьовує свій контракт в чемпіонаті України.

Втім, подібна політика не завжди приносила бажаний ефект. Чимало трансферів "Динамо" виявилися невдалими; в результаті продажу гравців кияни взяли значно менше грошей, ніж витратили при покупці. Найяскравіші свіжі приклади – це Марко Рубен, або ж Бенуа Тремулінас.

Втім, варто відзначити, що з точки зору результатів стратегія "Динамо" після довгих років очікування нарешті принесла результат. Кияни знову стали чемпіонами України, а в групі Ліги чемпіонів посіли друге місце після "Челсі", випередивши минулорічного чвертьфіналіста турніру "Порту". Звісно, "динамівцям" не вдалося подолати хоча б одну стадію плей-офф, але це не спростовує твердження про те, що "Динамо" нарешті вийшло на правильний шлях. І це ще один фактор, який приковує увагу до чемпіонату України.

Україна – країна з перехідною економікою. Футбол також знаходиться в перехідному стані. В часи, коли жителі деяких східних регіонів не знають, в якій країні проживатимуть завтра і що на них чекає в майбутньому, є значно важливіші проблеми, аніж футбол. Втім, в непрості часи саме футбол, - а особливо ігри національної команди, - може стати необхідною для людей віддушиною. Адже футбол прекрасний…

За матеріалами Footballive22